Piporé

[Cebador]

Всё-таки, что ни говори - зелёная Пипора рулит  
Всякий раз с очередным калабасам ловлю себя на мысли, что лучший мате на каждый день - "годі й шукати"!   Особенно хорошо с утра - по-быстрому зарядиться - и в бой/поле/на работу (кому-что актуальнее)! Но для транкильных вечеров с размышлением о вечном конечно лучше селекционная Пипора (красно-золотая). И хороших гостей угостить тоже предпочитаю второй, чтобы оставить наилучшее впечатление и представление о напитке. "Зелёнка" уступает в долготе и сочности вкуса, хотя и где-то выигрывает в аромате.

Одним словом, как я говорил:

Пипоре восстановится, Пипоре - это не сан-ремо какой-нибудь, это бренд с историей и репутацией

- так и произошло, она исправилась и радует стабильно приятным вкусом (впрочем как и "мальтийский крест" - но это уже отдельная история  )

[GospodgaBovari]

Хороша аргументація. І суавну й еспесьяльну версії «Піпори» я теж вважаю доволі цікавими, але не видатними. До слова, планую підтримати ваше жваве дегустаційне обговорення суавної трохи згодом, після уважного куштування.

Enjoy)))
Будет интересно сравнить впечатления.

sao007
Рада, что понравилось.

UPD (чтобы мессэдж не был воспринят оффтопом)
По заливкам в малыше-поронго выходит в среднем около 8-9 интересных. Все, что потом по вкусу уже не то, скучно.

[sao007]

Госпожа Бовари, отличный обзор!) Спасибо.
МГ, если отталкиваться от Бьорна, то, пипоре - это "вон беливер". имхо, на барабанщиков перескакивать незачем."Скрипач не нужен, родной."(с))

[DIaMONd88]

С первой заливкой внезапно закончился диск Бьёрна, дабы не сильно отклоняться от ритма ставим ударника Бобби Харрисона и его сольничек Funkist, и на "рэйчарльзовых" рельсах первых песен альбома продолжаем дегустацию.

Я матемана-меломана побачу здалеку. Пропоную Михайлові надати титул матемана-меломана!

Все дегустации вызвали примерно одинаковое восприятие йербы, поэтому родился немного спонтанный, очень субъективный и в большой степени образный отзыв.

Чого ж, майже не спонтанний, доволі послідовний огляд.

Она завоевывает симпатию и привязанность иначе, отнюдь не энтузиазмом напористой современной девушки, а тихим очарованием тургеневской барышни.

 

Она
но поддерживает очаг и вовремя подает патроны. А уж как этим распорядиться - решай сам).

А тут із Вами не погоджуюся: жерба – створіння миролюбне.

Она
Хороший, во многом "академический" сорт, сдержанный. Был бы совершенно средним, если бы не сладость. Поэтому в моей градации - сильно выше среднего уровня, но до высшей оценки не дотягивает. Не хватает изюминки, какого-то последнего штришка, завлекалочки. (субъективно могу предположить, что мне не хватает чернослива во вкусе, т.к. в йербе очень люблю именно эту ноту)

Хороша аргументація. І суавну й еспесьяльну версії «Піпори» я теж вважаю доволі цікавими, але не видатними. До слова, планую підтримати ваше жваве дегустаційне обговорення суавної трохи згодом, після уважного куштування.

[GospodgaBovari]

Pipore Suave (трофейная)

Употреблялась неоднократно из стеклянной чашки (импровизированный калабас) с бомбильей из нержавейки, стеклянного поронго Reserva del Che, пластикового матермоса Reserva del Che, заливалась водой ~60-65 градусов и прохладнее.

Всего было проведено 4 дегустации, в разное время суток, с разным настроением, дома и на работе. Заливки не считала. Все дегустации вызвали примерно одинаковое восприятие йербы, поэтому родился немного спонтанный, очень субъективный и в большой степени образный отзыв.

Аромат сухой йербы - объемный, плотный, но не мощный, мягкий, ненавязчивый. Очень травяной. Скорее классический, есть в нем строгость, понятность, однозначность, не позволяющая распыляться на яркие ассоциации. Изменений во влажном виде не претерпевает, никаких новых нот, на мой нюх, не проявляется.

Воздействие напитка совершенно мягкое, под стать аромату. Ленивая, избалованная холеная кошечка, легко подчиняющая своему очарованию. Йерба совершенно честная: не обещает золотых гор энергии, нескончаемой от рассвета до заката, никакого энергетического "втыка". После пития хорошо заниматься делами, требующими сосредоточения на процессе, решать задачи, требующие кропотливого погружения, то есть делать что-либо, на что обычно не хватает усердия или усидчивости. Через 4-5 часов этот эффект плавно, почти незаметно уменьшается и исчезает. 
Больше всего поразил сладкий вкус и долгое-предолгое сладкое же послевкусие. Кислинка появляется только на грани с лавадо, и то достаточно быстро уходит и дает место опять же сладкому послевкусию. Самая сладкая трава из всех, что я пробовала (хоть дегустационный опыт и не такой развитый, как у местных старожилов).
Воздействие совсем не мощное. Мощность в любом смысле и измерении - не конек этой йербы. Она завоевывает симпатию и привязанность иначе, отнюдь не энтузиазмом напористой современной девушки, а тихим очарованием тургеневской барышни. Она не льет бензин на огонь и не палит из всех орудий по всем мишеням в надежде на попадание, но поддерживает очаг и вовремя подает патроны. А уж как этим распорядиться - решай сам)

Общее же впечатление следующее.
Йерба явно не для свободного творческого полета, больше подходит для отработки уже более-менее оформленных идей. Энергетического "втыка" нет, все мягко-плавно: мягкое вхождение в рабочий режим, мягкий выход из него.
Хороший, во многом "академический" сорт, сдержанный. Был бы совершенно средним, если бы не сладость. Поэтому в моей градации - сильно выше среднего уровня, но до высшей оценки не дотягивает. Не хватает изюминки, какого-то последнего штришка, завлекалочки. (субъективно могу предположить, что мне не хватает чернослива во вкусе, т.к. в йербе очень люблю именно эту ноту)


НО!
После Пипоре в сторону Резервы (остатки которой бесприютно и без пиетета лежат на задворках тумбочки) даже не буду смотреть. По сравнению с последней вкус у Пипоре богаче обертонами, поэтому и оценка по десятибальной шкале 8,5/10.

[Михаил Георгиевич]

Сабж, Suave, присланный друзьями из Киева  В фоне Bjørn Berge и его альбом Mad Fingers Ball.
 Первая заливка - черный шоколад, ничего другого, отличный настоящий черный-пречерный шоколад. С первой заливкой внезапно закончился диск Бьёрна, дабы не сильно отклоняться от ритма ставим ударника Бобби Харрисона и его сольничек Funkist, и на "рэйчарльзовых" рельсах первых песен альбома продолжаем дегустацию.
 Вторая заливка - всё тот же шоколад и легкие ноты сухого сена, точнее соломы, что-то ржано-пшеничное, приятная шоколадная горечь. Убирая свой "британский сундук" с мате на пенал, по-старчески закряхтел и внезапно на выдохе появились ноты чернослива.
 Третья проливка - появляется кислое послевкусие, к шоколаду добавилось что-то фруктовое, чернослив всё ярче проявляется. К концу третьей проливки голова ощутила присутствие мате в организме, учитывая, что я качусь на йербе без перерывов уже неделю и вчерашний Краус выпитый в 7 вечера заставил меня зевать в 9, то можно сделать вывод - трава имеет выраженный энергетический эффект(чуть больше 2/3 на 200 гр калабас).
 Четвертая проливка -шоколад уходит на второй план, впереди теперь сухофрукты с лёгким дымком, такой себе теплый сентябрьский вечер где-нибудь в селе у Днепра, вспоминается дача сестры под Кременчугом или дом тётки у Прута под Черновцами. Садово-расслабляющая трава)
 Пятая проливка - вкус ослабевает, горечь почти полностью сменилась кислотой, сушеные яблоки и запах соломы в основе, чернослив уходит вслед за шоколадом.
Хорошая трава для быстрой постановки мозгов на место, без возможности долгой медитации.
7/10
 

[Shubhan]

".. в Поиске своего Автора (или Музы)"  в данном случае Своей Марки, уже вполне себе очарованный парагвайцами (вся инфо на Здесь и Сейчас -потом, всё может измениться) -предпринял третий заход (с 3-4 месячными перерывами) на Pipore SE ..попробовал за эту неделю уже 3-4 раза... СПОКОЙНО..)) В смысле, никаких особых ощущений, кроме "тонко, достойно, хорошо для раннего утра и, возможно, вечера, ну...Маркес/Кортасар/etc. творили не под эту жербу и т.д."... продолжим с перерывом на Pajarito)

[Cebador]

DIaMONd88, sao007 ок-ок, убедили, спорить не о чём 

[sao007]

За обзор - жирный плюс!
что касается, замечаний о влаге, то, конечно же, соглашусь с Даймондом. влага есть, влага остается, влага рулит. более того, при оценке качества йербы, именно наличие или практическое отсутствие влаги в бленде и помогает сделать эту оценку верной. визуально(речь о цвете травы - ярком ли, плотном ли,  светлом, критически светлом, наконец) и тактильно.
походу, устал наш Себадор) "отдохнуть ему надо, не бережет он себя"(с))

[DIaMONd88]

Огляд - profi-рівня   приємно читати!

Вельми дякую.

Усе майже збігається з моєю думкою, хіба що:

Це подих сухої, але не пересушеної трави. Не знаю як, але, схоже, попри довгий простій на складах і кочування з країни в країну, ця жерба не втратила достатньої вологості. А герметизований «La Merced» (усіх видів, які я куштував), пригадую, завжди був якимось надто пересушеним.

навряд чи там може йти мова про якусь "віртуальну вологість" після сапекадо (до 800^о), секадо (біля 100^о) та ще тривалого зберігання на додачу   Проте порівнюючи з "пересушеністю" Ля Мерсед, ти схоже маєш рацію  

Cebador'e, Cebador'e. Волога завжди залишається. І в каві, і в чаї, і в парагайському чаї.

Ось:

5. Готовая к упаковке йерба мате проходит развернутый анализ на содержание активных веществ и влаги (не более 8 %, тогда как минимум 13% - для других марок).

Окрім того, ти ж і сам маєш знати, забув?

VI Выдержка (Estacionamiento)

На этом этапе мате выдерживают в холщевых мешках по 50 кг от 6 до 24 месяцев, после чего ещё 1-2 месяца хранят в специальном резервуаре с определенной температурой и влажностью воздуха.

Також варто пам'ятати і про поствиробничий цикл. Це коли жерба мандрує з ПА та стоїть на складах. Не завжди там дотримуються показників гігрометра. Особливо це позначається на ка'а в негерметизованих упаковках.

[Cebador]

Огляд - profi-рівня  приємно читати!

Усе майже збігається з моєю думкою, хіба що:

Це подих сухої, але не пересушеної трави. Не знаю як, але, схоже, попри довгий простій на складах і кочування з країни в країну, ця жерба не втратила достатньої вологості. А герметизований «La Merced» (усіх видів, які я куштував), пригадую, завжди був якимось надто пересушеним.

навряд чи там може йти мова про якусь "віртуальну вологість" після сапекадо (до 800^о), секадо (біля 100^о) та ще тривалого зберігання на додачу  Проте порівнюючи з "пересушеністю" Ля Мерсед, ти схоже маєш рацію 

[DIaMONd88]

«Pipore Seleccion Especial»: зелена, легка та хутка жерба

ENV: OCTUBRE 2014
VEN: OCTUBRE 2016

Учорашній ранок нагадував початок весни. Хоч і не було сонячно, одначе по землі заснували струмки талого снігу, які чимось копіюють майбутнє змагання лютого з березнем. Як буває в таку дощову погоду, тягне на чай біля вікна. А нас із вами тягне на мате.

Цього разу я вирішив ретельно пізнати «Pipore Seleccion Especial». Подумав: продегустую-но я ту марку з нещодавнього замовлення, яка швидше за інших утратить свіжість.

Упаковка Seleccion’а «Pipore» нагадує іншого Seleccion’а – «Rosamonte». У неї такий же фольгоподібний цупкий матеріал. От тільки є одна приємна відмінність від пачок із «Розою»: верхній внутрішній край упаковки пропаяний. Легкий натиск із боків, правда, довів, що цією особливістю виробник герметичності не досяг. Проте, навіть таке пропаювання зазвичай дозволяє жербі довше зберігати свій смак і аромат. У випадку з «Pipore Seleccion Especial» це правило спрацювало: запах зберігся навіть за умови, що до першої дегустації жерба втратила 15 місяців свіжості.

Коли йдеться про пізнання аромату, я собі збагнув, що найліпше опановувати запах із відкритої пачки. У калабасі не рознюхаєш усіх відтінків (бо там доволі невеликий обсяг засипаної трави).

Устомив-но я носа до пачки і звідтіля одразу повіяло легкою кислуватістю та зеленавістю, яка притаманна органікам. Помітив відсутність хоч якогось натяку на барбакуа, якщо не вважати за цей запах популярну асоціацію з соняшниковим насінням (макухою). Щоправда, на відміну від аромо-варіацій «La Merced’у», «Aquantador'и» і «Campeche», які славляться виразністю подібних пахощів, у «Pipore Seleccion Especial» відчутно переважає запах органіків, я б сказав, зеленавість навіть витісняє собою якісь асоціації про смаженість. Це подих сухої, але не пересушеної трави. Не знаю як, але, схоже, попри довгий простій на складах і кочування з країни в країну, ця жерба не втратила достатньої вологості. А герметизований «La Merced» (усіх видів, які я куштував), пригадую, завжди був якимось надто пересушеним.

Мольєнда: доволі багато невеликих паличок а-ля традиційний «Pajarito». Еспесьяль, подумалося, можна було б зробити більш деспаладним. Пилу теж доволі багато. Одначе, враховуючи вищезгадану вологість, він не розлітається по кімнаті, як це буває з класичною «Rosamonte».

Дегустрація смаку

220-мілілітрова калабаса, засипка 3/4. Термометр показав температуру води в чайнику понад 60°C. Я вирішив довести її до 70°C, одначе трохи перевищив межу: вийшло 74°C. Чекати охолодження не став, залив так. В ароматі мокрої жерби трохи увиразнилось смажене соняшникове насіння, проте не те, яке щойно витягнули з печі, а таке, що пізніше встоялося місяць-два в комірчині.

• Перше доливання, чесно кажучи, було трохи гарячим (навіть ураховуючи 2-хвилинне очікування перед першим ковтком). Але мате не виявив жодної амарговості. Трава швидко абсорбувала вологу, тому дебютна затяжка видалася зовсім непомітною – десь ковток-півтора.  

• Друге доливання: жерба розбухла й тут, як у калейдоскопі, виринають смакові алюзії на «Kraus Organica», «La Hoja» (тільки без притаманної їй квітковості), але найбільше (сам здивувався) – на уже позабутий «Rios Organica» в фасуванні «Екомате».

• Третє доливання дозволило розпізнати густий, соковитий і водночас м’який смак із домінуванням зелених волоських горіхів. Пропорція жерби та води під час цього доливання (як і під час усіх подальших) дозволяла здійснювати два глибокі ковтки.

• Четверта затяжка: послабилася й так незначна терпкість. Залишилася виразними густина та горіховість.

• П’яте доливання: невже зникає смак? Попередні рецепторні асоціації залишаються незмінними.

• Шосте: ще менша терпкість. І так, смак затихає.

• Сьоме*: у цей час температура води спала до 55°C, тож я її підвищив до 66°C (із сподіванням, що ка’а відкриє друге дихання). Навіть суху частину трави, названу нами шапкою, вже змочив. Утворилася пінка, яка ніби гукнула: «Дивись, напій іще міцний!». Я неохоче їй довірився, і не дарма: смак, попри триваліше настоювання, невблаганно та безкомпромісно згасав.

• Восьме: майже лавадо. Настоюю 5 хв.

• Дев’яте: майже-майже лавадо.

• Десяте: ось вона, лавадна гіркота й відсутність смаку... 100%.

Якщо чесно, не варто було знущатися зі своїх рецепторів уже на 6–7 доливанні, адже саме тоді жерба вже завершила свій мате-цикл, вичерпала ліміт.

Так, не очікував я від марки, яку виробник нагородив титулом «Especial», такої швидкоплинності. І довгограюча «Роза», яка не має паяної упаковки та славиться 12–15 промиваннями, зоставляє цю «Pipore» десь на задвірках мате-історії.

Марка доволі суавна, позбавлена амарговості.Можна пити 350–400-мілілітровими «відерками». Пізніше уважно порівняю її з рідними сестрами – «Pipore Suave» та «Pipore Traditional». Нині з упевненістю можу сказати, що цей підвид «Pipore» точно підійде тим, хто змушений удаватися до експрес-матеювання: уранці чи коли кудись поспішаєш, мате з такої трави не буде шкода залишити охолоджуватися, оскільки тривалістю він не похвалиться. Хочете тривалості – ліпше витратьте на пів’євро більше (йдеться про крамницю Збігнєва Ласоцького, де нині кілограм «Pipore Seleccion Especial» коштує 10.10 €, а традиційна «Rosamonte» тієї ж маси – 9.60 €).

Саме через нетривалість (до початку стану лавадо влито менше літра води!) зменшую загальні бали, а за свіжість і збереження смаку, попри простій пачки на складах, соковитість і горіховість, а також лагідність – трохи накидаю. Трава ця не видатна, однак знайде, чим зацікавити матемана. Щоправда, надто хутко: ось вона шмигнула перед вами й уже заховалася за пагорбами, з яких спадає Ігуасу...

7 із 10, пані та панове.


* Оновлення посту.

[Shubhan]

купил по случаю (совершенно удивительному -в контексте местного рынка) на Центральном рынке ...Еревана (теперь, понимаете степень удивления) Elaborada con palo... ливийского происхождения-в смысле from Livia, хотя в арабском языке не разбираюсь -может и не Ливийского (просто слышал о таких маршрутах аргентинской  йербы)..так вот .. показалась, поначалу с неким лёгким привкусом ...подгорелости..однако, после вкус норм -при дальнейших заливках, держится долго (дольше многих парагваек) .. цена в нашем эквиваленте, тоже была симпатична -около 285р. за 250 гр.пачку.. Надо сравнить с оригинальным Pipore (без ближневосточных транзитов).

[sao007]

где здесь офтоп хз...реакция на видео-печатления от йербы, какая должна быть, по твоему? "яволь, мой себадор! а еще, румянец на его щеках, очевидно намекает на плавный приход матеина в количестве явно не меньше 0.45гр"....

[Cebador]

Чувствуется недюжинный обзорный потенциал. Надеюсь Cebador'ом была разъяснена вся пагубность возможного неучастия "спартанца" в жизни форума?)

 
А как же, и даже с посылом в конкретную тему>>