Сім промивань - це небагато й не мало
А що тоді мало? Хіба є жерба (косідо не враховуємо
), яка промивається за 3-4 промивання?
Які ж особливості роблять зі звичайного мате справжнє зелене золото? Їх чимало, але окремо вони нічого не варті.
Так а чому вони не названі ці особливості? Чи трійко з них - мольєнда, запах і смак - це всі особливості?
Листя перемелене дрібно, багато пилу. Але гілочки - звичайного розміру. Очевидно, це якесь ноу-хау виробника".
Щось я так і не зрозумів, у чому криється ноу-хау виробника? Існує купа жерби з такою ж мольєндою. Сировину ж не на блендері змелюють, тому вона не однорідна. А гілочки не такі дрібні, бо мають жосткішу структуру, тому і не так, як листя, подрібнюються.
І що там такого несхожого з "Розою"? Дуже навіть схожий помел.
60 градусів (тут я погоджуюся з
Cebador'ом) буде малувато. "Піпору" промиваю за 70-78 і нормасік.
Холодною не пробував.
Густий смак із деревними нотками - це точно. А от із водоростями не погоджуся. Водорості мені та Михайлу Георгійовичу ввижаються в "Краусі". А ще я їх відчув у "Транкері". Узагалі, як на мене, асоціації з водоростями й іншими річковими та болотяними рослинами більше стосуються органіків. А в гарненько просмажених "Кампече", "Піпорі", "Розі", "Аквантадорі", "Ла Мерседі" та інших подібних марках водоростей нема.
За вірш і плашки з термінами - респект.