Бутафорський шимаррао, про який я згудував у темі
«Taragui» (Ответ #31), тепер задіяний у моєму терере.
Інтегрею в церепт сезонні щедроти. До першої з таких, березового соку, доступу, на жаль, не було. Зате полуничну фєєрію я не дозволив собі проґавити.
Готую холодку заправку для жерби так (надихнули поради
sao007 і
Cebador'a):
беру півлимона, натираю з нього цедру, а м'якуш витискаю. Усе, що вийшло шляхом цих нехитрих маніпуляцій, закидаю до 2-літрової пляшки. Вливаю туди ≈ 100-150 мл соку, який залишився від доведеної до кипіння полуниці, додаю воду. Усе це діло залишаю на ніч у холодильнику.
Коли хочеться приготувати терере, виймаю охолоджену пляшку, проціджую компот у термос, в якому вже є дрібно нарізана м'ята (лиситочків 10-11).
Цікаво, що смак лимона аж ніяк не ядерний (хоч цедра цілу ніч екстрагувалася), а сам компот зовсім не солодкий (хоч полуниця, сік якої використано в рецепті, варилася з цукром).
Жербу засипаю до звичайного компотного келиха й замочую. Тільки будьте уважні: коли заповнюєте нахилений стакан, а потім перевертаєте його, трава може вискочити
Екстрагується повільно, але коли вся жерба змочена – вона добре віддає свій смак. До слова, смак жерби компотом майже не перебивається. Головне не збільшувати пропорції лимона, полуничного соку й м'яти. Хоча, якщо й збільшити – то це буде теж хороший напій.