Продегустував я "Rios", котрий дістався мені як
минулоквартальна перемія від Сергія "Cebador'a". Це - 2х250г "Rios Organica" в паперових упаковках та 500г "Rios Classic" у лляному мішечку (див. прикріплене фото).
Хочу сказати, що після перечитаних на форумі панегіриків жербі цієї марки, просто мріяв познайомитися з паном "R", А тим більше - порівняти "Ріос" попереднього розсипу (мішковий) і новинку від імпортера - "Ріос" (в паперовій одежині).
З пересторогою оглянув мішечок з написами "Natural сon palo selección especial para exportación" (він же - класичний "Ріос"), на якому
термін придатності збіг у "Mayo 2012" (простроченість - рік і 5 місяців). Що б там хто не казав, та я шанувальник свіжої жерби. Недарма ж на ній теж є термін придатності(!). Спочатку цурався брати жербу в Сєрьожі (тільки не кажіть йому, що я тут таке написав
), та вислухавши бурхливі докази Cebador'a, до того ж маючи міцне бажання спробувати "Ріос" із мішка (дарма, що прострочений), я з радістю конфіскував виграш.
Відкривши упаковки, зробив такі висновки:
запах: трава в нових упаковках ароматніша, у старій - запах приглушений;
консистенція: в нових упаковках більше паличок, листя порізане більшими шматками; у старій - паличок мало, листя порізане дрібніше, доволі багато пилу.
Засипавши приблизно однакову кількість жерби з різних упаковок в дві калабаси, промивав їх однаковою водою спільної температури. Щоби висновки були неупереджені, попросив іще одного дегустатора виказати свої враження (дегустатор навіть не знав, в яку калабасу траву якої давності я сипав). Спостереження, у принципі, збіглися.
Стара трава виявилася міцнішою(!
), однак традиційний горіховий смак, притаманний "Ріосу", тут був менш відчутний і розмитий. Також відчувалися не трав'янисті тони, а швидше тони сухого сіна.
Свіжа жерба, на подив, виявилася не такою міцною. Однак смак молодих горіхів у ній був чіткий та яскравий. Щодо трав'янистих тонів, то в цій жербі так і простежувався смак свіжоскошеної паші.
Наскільки довго промивається та й та жерба - не скажу. Каюся, та дегустував майже перед сном, тому не влаштував повноцінних промивок до вичерпного лавадо. Очевидно, міцніша жерба має довше промиватися, хоча... трапляються винятки (пригадую, десь на форумі були розповіді про "друге дихання" жерби, коли вона мовчить-мовчить, а тут тобі й на: починає екстрагуватися
).
Планую здіснити додаткові порівняльні матеювання, збільшуючи та зменшуючи кількість трави в калабасах, поекспериментувати з температурою води, щоби закріппити висновки.
Сказати, яка жерба мені сподобалася більше? Ну це як
кава та чай "Ріос Органіка" і "Ріос Класичний".
"Органіці" не вистачає міцності "Класичної", а "Класична" не має того чіткого смаку, як "Органіка" (може простроченість вплинула на смак? Не знаю, свійжий "Класичний Ріос" із мішків до цього, як уже казав, я не пробував). Загалом, і та і та жерба смачна. Щоправда, новій я б, певно, таки надав перевагу у своїй мате-шафці.
А!.. Ще доволі дивне спостереження: і нова, і стара трава мені, чомусь, нагадали не "Росамонте" чи інші аргентинські марки, з котрими зазвичай порівнюють "Ріос", а парагвайський мате ("Пахаріто", "Херовію"? точно не збагнув).
Молода жерба, гадаю, з парагвайськими сестрами асоціюється навіть більше.
І "Ріос" (що "Класичний" у мішечку, що "Органіка" в папері) мені здався значно слабшим за той же "Росамонте".
Дякую, що витерпіли цей довжелезний пост.