Мате в арабському світі

[DIaMONd88]

Упізнаєте старого друга?

[DIaMONd88]

споглядаючи за парою, що валить із матеро навряд чи в когось виникне думка, що цей вуйко полюбляє терере...там гадаю під 90 ):

Ліванець по "Скайпу" розповів, що вони там не паряться й заливають мате окропом. Хоч слова одного коментатора й не відображають думку більшості, однак цілком імовірно, що тамтешні матемани цим таки грішать.

[Drinker]

Вот в таких мешках сирийцы закупают йербу, может нам тоже озадачиться? С поправкой на разгон цен экономия на упаковке будет совсем не лишней:

[DIaMONd88]

Про сирійський спосіб матеювання ми трохи знаємо, а от про ліванський - майже ні. Ось тут невеличкий пост від однієї мандрівниці до Бейрута, яка попивала мате з шейхом-поетом. Нова інформація, котру я для себе там знайшов, так це те, що верхню частину бомбіжі ліванці протирають шматочком лимона.

як подивились би навіть сирійці (не кажучі вже про аргентинців) на таку "імпровізовану дезінфекцію" як протирання лимоном, та ще й ополоскування водою після, мовляв - після вас треба посуд стерилізувати    Якийсь палкий гаучо міг би й рушницю дістати 

Так, традиції грають величезну роль. Натрапив на іспаномовну статтю й пригадав про протирання лимончиком бомбіжі. Виявляється, таке відхилення від усталених варіантів латиноамериканського матеювання пов'язане з тим, що сирійці й ліванці люблять індивідуальне споживання напою. "Арабізація" мате полягає й у тому, що в Сирії та Лівані полюбляють м'який і навіть дещо солодкуватий напій, хоча цукор до жерби не кладуть.

Прочитати про це, а також дізнатися іншу цікаву інфу, можна з тексту оригіналу. Натискаємо на прапорець-перекладач


Los refugiados sirios no abandonan el mate
En los campamentos del Líbano siguen consumiendo esta infusión.

Bandeja. Entre el café a la turca y el te, muchos sirios prefieren el mate rioplatense. Y lo toman con bombilla./EFE
LÍBANO. EFE - 12/04/14

Los refugiados sirios en Arsal, Líbano, abandonaron todo en busca de una vida más segura, pero si hay algo a lo que se negaron a renunciar es al placer del mate, una costumbre importada de nuestro país y, en menor medida, de Uruguay y Paraguay.

Arsal es una árida región en la frontera con Siria. Allí se refugian miles de familias que huyeron de la violente guerra civil que enfrenta a rebeldes con el régimen de Bashar Al Assad. Las necesidades son múltiples entre los recién llegados a este áspero paisaje, y para colmo muchos ven que su estancia se prolonga más tiempo del deseado en las carpas improvisadas.

En medio de esta desolación, un grupo de vecinos y familiares del campamento de Abu Nur se reúne en una de las carpas para visitar a un enfermo. Una mujer llega con una bandeja para servir café y té, y en medio de las tazas aparece una bombilla y un mate, al mejor estilo rioplatense. “ En Siria nos encanta el mate, lo bebemos a todas horas, pero sobre todo por la mañana, es un placer”, cuenta Nader, responsable del campamento. Esta costumbre fue llevada a Siria y a Líbano a mediados del siglo pasado por los inmigrantes que, después de un tiempo en Latinoamérica, decidieron regresar a su país.

Según Nader, la infusión que ellos beben procede de Siria, que continúa exportando el producto al Líbano porque es más barato, pese a que su producción se ha resentido por la guerra.

El mate es suministrado en forma gratuita a los refugiados por organizaciones locales que canalizan las donaciones de otros países árabes, como Qatar y Arabia Saudita.

En las carpas, mientras algunos beben café preparado al estilo turco, otros toman mate. Es distinta de la consumida en Latinoamérica, ya que tiene un sabor “arabizado”: Más suave, e incluso dulzón, pese a que no le ponen azúcar.

Antes del inicio del conflicto en marzo de 2011, Siria era el principal importador mundial de yerba mate argentina.

De hecho, en 2009 compró más del 70 % de las exportaciones argentinas de este producto, según datos oficiales.

La principal planta de procesamiento y empaquetado de yerba mate en Siria está en Yabrud, pero su consumo se extendió a otras ciudades del centro como Homs y Hama, o en la costera Tartús, donde es la bebida oficial. Pero hay un detalle: a diferencia de la Argentina, donde se comparte, los sirios prefieren tomar su mate en forma individual.

Джерело

[Cebador]

Окремої уваги й оплесків заслуговує синій матеро.

Еге ж, бо такого "мензурика" з ручкою ще треба пошукати  

Ось ще на сирійську тему (споглядаючи за парою, що валить із матеро навряд чи в когось виникне думка, що цей вуйко полюбляє терере...там гадаю під 90 ):

 

[DIaMONd88]

Сирійська господиня Фаузія частує гостей мате. Серед закусок - хумус, лаваш за друзьким рецептом, пахлава. Уммм! Окремої уваги й оплесків заслуговує синій матеро.

[DIaMONd88]

A Syrian Rebel drinking Mate [Сирийский повстанец пьет матэ]

Так, частенько його можна помітити на просторах інтернету.

Із читачами теми хочу поділитися оригінальним нарисом, котрий вивісила одна з веб-користувачок. Їй випала нагода поспілкуватися з представниками Сирії, Катару та Ірану. Основну увагу в своєму пості жінка приділила соколиному полюванню - традиційній забаві сирійців. Цікаво, зазначає вона, що вартість одного пернатого хижака може коливатися в межах $10.000-$20.000.

Тренувати сокола - справа, яка потребує терпіння. Тому, поки господар навчає птаха, він заодно потягує мате. Зазвичай - із маленьких скляних філіжанок, котрі ми б назвали мензуриками. Посуд продовгуватий, із невеличкою ручкою.

Матеману тих країв у магазині одразу пропонують купити портативну газову плитку, на якій підігрівається чайник із водою. До речі, сирійці теж уважають, що жербу варто заливати теплою водою, але не окропом.

Джерело>>

[morgan2000]

A Syrian Rebel drinking Mate [Сирийский повстанец пьет матэ]

[DIaMONd88]

Південноамериканський мате - давній хіт у Лівані.

Зілля там нині - локальна традиція, соціальний напій.

Пара піднімається над гарбузиком, що заповнений мате. Віссам аль-Галаві робить ковток, сидячи на схилі ліванської гори, де напій став місцевою традицією. Століттями тутешні мешканці насолоджуються гіркуватим гарячим напоєм, назва якого вимовляється, як "єр-ба мат-те", за тисячі кілометрів від місця появи цього напою. Мате особливо популярний серед прихильників релігійної громади друзив, що мешкають на території Східного Середземномор'я, в основному в Лівані та Сирії.

"Він прибув із Аргентини сотні років тому завдяки ліванським мігрантам, котрі повернулися звідти" - розповідає Сама Галаві, друзький шейх.

Латинська Америка стала головною країною економічних переселенців із Лівану, зокрема, в кінці XIX століття. Чимало нащадків цього народу досі мешкає в Аргентині та інших країнах регіону.

Галаві носить білу в'язану шапку та одяг, традиційний для громади друзив, і використовує таку ж традиційну в церемонії матепиття срібну бомбіжу.

"Мате - це те, що стало тутешньою традицією. Це те, що ми бачили в нашій сім'ї, поки зростали", - каже він.

"Це соціальний напій; ми п'ємо його разом. Я часто збираюся з побратимами й ми насолоджуємося цим зіллям".

Перетинаючи бойові лінії Сирії

Мате готують з листя святих дерев, котрі вирощують в Південній Америці протягом багатьох століть. Напій особливо популярний на півдні Бразилії, Уругваю, Парагваю та Аргентини. Ліван та сусідня Сирія - найбільші імпортери цього чаю за межами перерахованих країн.

2012-го року Аргентина експортувала близько 1.500 тонн жерби в Ліван. Отже, ринок цієї країни - третій за масштабами закупівель мате у світі за даними International Trade Centre, UN і World Trade Centre agency.

Сирія, з населенням у п'ять разів більшим за Ліван, - наймасштабніший покупець Аргентини, котрий у 2012-му придбав більше 24.000 тонн жерби.

Через воєнний конфлікт напій там не став менш популярним. Він навіть перетинав лінію фронту: мате вживали як вояки режиму, так і бійці-повстанці.

Для Галабі, котрий працює в одному з готелів міста Барук, перерва на мате опівдні так само важлива, як і перерва на каву чи чай в інших містах для інших людей.

"Зазвичай, коли я знаю, що мої друзі поруч, я їм повідомляю, що поставив чайник і готую мате. Ходімо пити мате разом, - кажу я друзям".

І ось сидить він із трьома друзями навколо невеличкого багаття, на кількох цеглинах стоїть чайник. Закусуючи печивом і здобою, вони обговорюють улюблені бренди трави і користь напою для організму.

Галабі та деякі інші матемани - шанувавльники аргентинського бренду "Аманда". Вони полюбляють цю марку, бо та має тонкий смак і її можна пити як із цукром, так і без.

Він рекомендує пити мате для поліпшення травлення, а ще тим, кому потрібно "почистити нирки".

Ґада аль-Галаві, мешканка Барука, любить пити мате зранку, замість кави або чаю.

"Ми не відчуваємо, що прокинулися, доки не випили мате", - сміється вона, готуючи гіркішу та солодшу версію напою в традиційному гарбузику. Місцеві роблять такі посудинки в домашніх умовах з висушених гарбузових оболонок.

Матеманка також тримає поруч амандівський керамічний матеро, щоби приготувати іншому гостю мате з молоком замість води. У гарбузі, за її словами, цього робити не варто, щоб смак молока не всотався в калабасу.

Мате-караоке

Віссам Гамдан, котрий виріс п'ючи мате в своєму селі, вирішив розповсюдити напій на ширшу аудиторію. 2005-го року він відкрив "Фабрику Мате" - ресторан в мальовничому гірському містечку Алей, поблизу Бейрута.

"Значний відсоток наших клієнтів - це люди, які хочуть спробувати мате, тому що це специфічний для певних районів Лівану напій", - сказав він.

Чоловік імпортує близько п'яти тон аргентинської сировини на рік, подрібнює листя за власним смаком і пропонує клієнтам поряд з традиційною жербою, траву з нотами персикового й лимонного аромату.

Таця з жербою, гарячою водою та закусками, обійдеться клієнтові за менш, ніж 7 американських доларів.

Гамдам каже, що така пропозиція дуже популярна. По вихідних підприємець також влаштовує ночі "мате-караоке", де подаються алкогольні напої на основі мате.

Такі нововведення далекі від ритуалу, який проводять у будинку Ґади аль-Галаві.

Вона любить подавати з напоєм сушений інжир, родзинки та горіхи - традиційні закуски в цій місцевості, хоч і додає, що чипси й печиво тут тепер значно розповсюдженіші.

Передаючи калабасу від однієї людини до іншої, вона протирає бомбіжу двома шматочками лимону, смак котрого зостається на соломинці.

"Напій найкраще смакує в колі гостей", - каже жінка. Вона ставить воду гріти, як тільки відвідувачі приходять до неї додому. Помешкання Ґади розташоване неподалік від знаменитого ліванського кедрового лісу.

"Коли хтось приходить у ваш будинок, ви повинні зробити мате для нього", - наполягає вона.

"Якщо ви не пригостили гостей мате, це все одно, що ви не пригостили їх нічим".

Джерело>>

[DIaMONd88]

На форумі неодноразово згадувалося, що Сирія та Ліван - головні імпортери жерби мате в світі (не враховуючи, звісно, пересування каа між основними країнами-виробниками - Аргентиною, Парагваєм, Уругваєм та Бразилією). Також кілька разів згадувалося про сирійський спосіб приготування напою. Тож, гадаю, буде доречно присвятити окрему тему традиціям матеювання в цих країнах.

[Cebador]

Аравитяне на привале:

[Goldmateg]

Почему Сирия является первыми потребителями ербамати в Аргентине?

..Арабы любят и травяной чай из мяты, аниса, лимона и специй. В 30-х годах сирийцы, которые жили в Аргентине начал возвращаться к себе на родину привозя с собой в  подарок Yerba Mate, затем данная традиция, распространилась на все арабские страны. Сирия стала основным направлением для экспорта из Аргентины йерба мате, в прошлом году (2009) купила 24.316.000 тонн, занимают первые места на рынке крупных покупателей от матери культуры Мисьонес.


Сирийская семья. Сирия.