Далеко під стінкою в моїй мате-шафці стоять марки, призначені для особливих матеювань. Серед них - Costa Norte Seleccion Especial. Не те, що це моя улюблена трава. Просто не завозять нам її, тож і вирішив я балуватися нею нечасто. Запас добігає кінця. Сьогодні засипав калабаску, залишилося на ще одну.
Купував пачку Кости торік. На момент придбання вона вже була простроченою на 7 місяців. Тож скуштувавши її, зробив висновок: слід свіжого запаху і смаку в жербі давно стерся. Аби трава геть не вивітрювалася, хутко пересипав її до скляної банки. Так вона в мене й стояла рік. І ось залишається аргентинка на дні банки. До речі, Vence Abril 2013.
Ця марка, як на мене, найчорносливовіша. Її смак вирізняє її серед усієї аргентинської жерби, яку я досі пробував. Щоправда, під час перших дегустацій вона мені здалася гидкою. Потім я зрозумів: в її специфічному смаку є певний шарм. Пам'ятаєте:
"оно не то, чтобы вкусно, оно странно, правда? Необычно. Ну низя сказать, что это вкусно-вкусно"?© Так, це барбакуа, але зовсім інакше, ніж у Рози чи Тарагуя. Іще згадувався нашими дописувачами хвойний присмак. Дійсно, є в ній щось хвойне. Однак була й іще одна особливість, якій я тоді не вигадав вербального обрамлення.
Тепер, засипавши прострочки до калабаси, я зрозумів, що це за особливість. От нюхали ви коли-небудь ізоленту? Ось такий радше присмак, аніж аромат я відчув. Дивно, чому в мене виникла така асоціація: ізоленту навіть у дитинстві язиком, ніби, не облизував, хоча, хто його знає.
Якщо брати за крайню точку, "точку відновлення системи", торішні матеювання з Костою, то хочу сказати, що вона майже на 90% зберегла свої аромо-смакові характеристики (наскільки я пам'ятаю її тодішній запах і смак). Гадаю, завдяки тому, що трава стояла в майже герметичній скляній тарі.
Що цікаво, перші дві промивки подивували мене не міцністю смаку, а
трухлявістю, яка притаманна старій жербі.
Пам'ятаю, подібне порівняння спало мені на думку, коли промивав прострочений Ріос із лляного мішечка. А вже після 3-го доливання смак вирівнявся і став приємним. Тож я взяв цю чорносливову подругу й почав переглядати випуск "Золотого глобуса", озвучений українською, про Аргентину. А ви знали, що батьки Ернесто Че Гевари вирощували падуб? Я от, уявляєте, тільки дізнався!