Piporé

[DIaMONd88]

«Pipore Seleccion Especial»: зелена, легка та хутка жерба

ENV: OCTUBRE 2014
VEN: OCTUBRE 2016

Учорашній ранок нагадував початок весни. Хоч і не було сонячно, одначе по землі заснували струмки талого снігу, які чимось копіюють майбутнє змагання лютого з березнем. Як буває в таку дощову погоду, тягне на чай біля вікна. А нас із вами тягне на мате.

Цього разу я вирішив ретельно пізнати «Pipore Seleccion Especial». Подумав: продегустую-но я ту марку з нещодавнього замовлення, яка швидше за інших утратить свіжість.

Упаковка Seleccion’а «Pipore» нагадує іншого Seleccion’а – «Rosamonte». У неї такий же фольгоподібний цупкий матеріал. От тільки є одна приємна відмінність від пачок із «Розою»: верхній внутрішній край упаковки пропаяний. Легкий натиск із боків, правда, довів, що цією особливістю виробник герметичності не досяг. Проте, навіть таке пропаювання зазвичай дозволяє жербі довше зберігати свій смак і аромат. У випадку з «Pipore Seleccion Especial» це правило спрацювало: запах зберігся навіть за умови, що до першої дегустації жерба втратила 15 місяців свіжості.

Коли йдеться про пізнання аромату, я собі збагнув, що найліпше опановувати запах із відкритої пачки. У калабасі не рознюхаєш усіх відтінків (бо там доволі невеликий обсяг засипаної трави).

Устомив-но я носа до пачки і звідтіля одразу повіяло легкою кислуватістю та зеленавістю, яка притаманна органікам. Помітив відсутність хоч якогось натяку на барбакуа, якщо не вважати за цей запах популярну асоціацію з соняшниковим насінням (макухою). Щоправда, на відміну від аромо-варіацій «La Merced’у», «Aquantador'и» і «Campeche», які славляться виразністю подібних пахощів, у «Pipore Seleccion Especial» відчутно переважає запах органіків, я б сказав, зеленавість навіть витісняє собою якісь асоціації про смаженість. Це подих сухої, але не пересушеної трави. Не знаю як, але, схоже, попри довгий простій на складах і кочування з країни в країну, ця жерба не втратила достатньої вологості. А герметизований «La Merced» (усіх видів, які я куштував), пригадую, завжди був якимось надто пересушеним.

Мольєнда: доволі багато невеликих паличок а-ля традиційний «Pajarito». Еспесьяль, подумалося, можна було б зробити більш деспаладним. Пилу теж доволі багато. Одначе, враховуючи вищезгадану вологість, він не розлітається по кімнаті, як це буває з класичною «Rosamonte».

Дегустрація смаку

220-мілілітрова калабаса, засипка 3/4. Термометр показав температуру води в чайнику понад 60°C. Я вирішив довести її до 70°C, одначе трохи перевищив межу: вийшло 74°C. Чекати охолодження не став, залив так. В ароматі мокрої жерби трохи увиразнилось смажене соняшникове насіння, проте не те, яке щойно витягнули з печі, а таке, що пізніше встоялося місяць-два в комірчині.

• Перше доливання, чесно кажучи, було трохи гарячим (навіть ураховуючи 2-хвилинне очікування перед першим ковтком). Але мате не виявив жодної амарговості. Трава швидко абсорбувала вологу, тому дебютна затяжка видалася зовсім непомітною – десь ковток-півтора.  

• Друге доливання: жерба розбухла й тут, як у калейдоскопі, виринають смакові алюзії на «Kraus Organica», «La Hoja» (тільки без притаманної їй квітковості), але найбільше (сам здивувався) – на уже позабутий «Rios Organica» в фасуванні «Екомате».

• Третє доливання дозволило розпізнати густий, соковитий і водночас м’який смак із домінуванням зелених волоських горіхів. Пропорція жерби та води під час цього доливання (як і під час усіх подальших) дозволяла здійснювати два глибокі ковтки.

• Четверта затяжка: послабилася й так незначна терпкість. Залишилася виразними густина та горіховість.

• П’яте доливання: невже зникає смак? Попередні рецепторні асоціації залишаються незмінними.

• Шосте: ще менша терпкість. І так, смак затихає.

• Сьоме*: у цей час температура води спала до 55°C, тож я її підвищив до 66°C (із сподіванням, що ка’а відкриє друге дихання). Навіть суху частину трави, названу нами шапкою, вже змочив. Утворилася пінка, яка ніби гукнула: «Дивись, напій іще міцний!». Я неохоче їй довірився, і не дарма: смак, попри триваліше настоювання, невблаганно та безкомпромісно згасав.

• Восьме: майже лавадо. Настоюю 5 хв.

• Дев’яте: майже-майже лавадо.

• Десяте: ось вона, лавадна гіркота й відсутність смаку... 100%.

Якщо чесно, не варто було знущатися зі своїх рецепторів уже на 6–7 доливанні, адже саме тоді жерба вже завершила свій мате-цикл, вичерпала ліміт.

Так, не очікував я від марки, яку виробник нагородив титулом «Especial», такої швидкоплинності. І довгограюча «Роза», яка не має паяної упаковки та славиться 12–15 промиваннями, зоставляє цю «Pipore» десь на задвірках мате-історії.

Марка доволі суавна, позбавлена амарговості.Можна пити 350–400-мілілітровими «відерками». Пізніше уважно порівняю її з рідними сестрами – «Pipore Suave» та «Pipore Traditional». Нині з упевненістю можу сказати, що цей підвид «Pipore» точно підійде тим, хто змушений удаватися до експрес-матеювання: уранці чи коли кудись поспішаєш, мате з такої трави не буде шкода залишити охолоджуватися, оскільки тривалістю він не похвалиться. Хочете тривалості – ліпше витратьте на пів’євро більше (йдеться про крамницю Збігнєва Ласоцького, де нині кілограм «Pipore Seleccion Especial» коштує 10.10 €, а традиційна «Rosamonte» тієї ж маси – 9.60 €).

Саме через нетривалість (до початку стану лавадо влито менше літра води!) зменшую загальні бали, а за свіжість і збереження смаку, попри простій пачки на складах, соковитість і горіховість, а також лагідність – трохи накидаю. Трава ця не видатна, однак знайде, чим зацікавити матемана. Щоправда, надто хутко: ось вона шмигнула перед вами й уже заховалася за пагорбами, з яких спадає Ігуасу...

7 із 10, пані та панове.


* Оновлення посту.

[Shubhan]

купил по случаю (совершенно удивительному -в контексте местного рынка) на Центральном рынке ...Еревана (теперь, понимаете степень удивления) Elaborada con palo... ливийского происхождения-в смысле from Livia, хотя в арабском языке не разбираюсь -может и не Ливийского (просто слышал о таких маршрутах аргентинской  йербы)..так вот .. показалась, поначалу с неким лёгким привкусом ...подгорелости..однако, после вкус норм -при дальнейших заливках, держится долго (дольше многих парагваек) .. цена в нашем эквиваленте, тоже была симпатична -около 285р. за 250 гр.пачку.. Надо сравнить с оригинальным Pipore (без ближневосточных транзитов).

[sao007]

где здесь офтоп хз...реакция на видео-печатления от йербы, какая должна быть, по твоему? "яволь, мой себадор! а еще, румянец на его щеках, очевидно намекает на плавный приход матеина в количестве явно не меньше 0.45гр"....

[Cebador]

Чувствуется недюжинный обзорный потенциал. Надеюсь Cebador'ом была разъяснена вся пагубность возможного неучастия "спартанца" в жизни форума?)

 
А как же, и даже с посылом в конкретную тему>>

[sao007]

Чувствуется недюжинный обзорный потенциал. Надеюсь Cebador'ом была разъяснена вся пагубность возможного неучастия "спартанца" в жизни форума?)

[Cebador]

Pipore Especial Seleccion 2014 - впечатления мате-ветеранов:

Vazamak

vitovt

[Cebador]

Забыл фото к предыдущему посту, исправляю! 
Кстати интересный момент: поляки забыли в составе вербену лимонную (cedron), у немцев же всё четко. Трава тоже деликатиновская, как и предыдущий эспесиаль.

[sao007]

знаменитого Piper Pol'a

в свое время не получилось испробовать эту траву. но, что-то подсказывает, вернее если исходить из впечатлений других дринкеров - это был бы очень хороший вариант для терере...жаль, в те годы терере, как-то вообще не воспринималось нашей йм общественностью)

[Cebador]

Что до самой травы - конечно легче всего сказать: "все компуэсты на одно лицо", так то оно так, но вот запах и мольенда отличаются как минимум   У Пипоры помол грубее того же CBSe хотя помельче знаменитого Piper Pol'a, где-то на уровне DLF (см.фото)
Кроме того относительная свежесть (до сентября 2016) обусловливает насыщенный аромат концентрированной перечной и болотной мяты, в котором изредка проблёскивают нотки паддуба (да именно так, не наоборот), остальные компоненты (вербена) практически не угадываются. Что касается долготы - то тут известное дело - пьётся пока не надоест, травный привкус сохраняется очень долго. Неплохо идёт и в терере, но об этом в следующий раз.

[DIaMONd88]

не знаю, чего вы там пьете. хез, может воздержание так повлияло...но, мои знакомые дринкеры, прямо скажем не весть какие тонкие дегустаторы, а скорее большие любители купить "пипоры по-больше, но еще дешевле", и то, дружным зычным хором залажали две контрольные закупки из йесторе...первая была после "что-то не то с ней", а вторая шла под девизом "вдруг те левые партии были"...короче, пьют они теперь тарагуй и в ус не дуют. ложили, говорят, мы теперь, на это пипоре с прибором)

Спробувавши у Cebador'а "Піпори", також підтверджую, що трава доволі смачна. Ніяких кричущих недоліків у ній не помітив. Щоправда, раніше вищезгадану марку не пробував, тож порівняти жербу з цієї упаковки з попередніми партіями не можу. А що стосується вельми перепаленого "Тарагуя", не одну пачку якого було випито останнім часом (різних видів), то скажу таке: його то точно вживати не хочеться.

[sao007]

не знаю, чего вы там пьете. хез, может воздержание так повлияло...но, мои знакомые дринкеры, прямо скажем не весть какие тонкие дегустаторы, а скорее большие любители купить "пипоры по-больше, но еще дешевле", и то, дружным зычным хором залажали две контрольные закупки из йесторе...первая была после "что-то не то с ней", а вторая шла под девизом "вдруг те левые партии были"...короче, пьют они теперь тарагуй и в ус не дуют. ложили, говорят, мы теперь, на это пипоре с прибором)

[Cebador]

в том то и дело, что вкус не изменился за 3 года. Уже 2 пачки распечатал. Пипоре как пипоре. Густой вкус с мягким эффектом, все как и ранее. Более табачная, чем аманда, нечто среднее между амандой и палермо. Дата март2014.

Подтверждаю!

Деликатиновская Пипора (она же сейчас у Збигнева,правда селекционная) расфасовки Май 2014 - прекрасна на вкус и обладает густым ароматом! Ничуть не хуже той, известной нам с 2009-2011гг.

[DIaMONd88]

Піпорський цех. Мабуть знімав якийсь шпигун конкурентів: крадькома, коротко та на мобільник.

[DIaMONd88]

Дейв Мате тішить нас черговим відео. Цього разу він приділив увагу «Piporé». Схоже, до його матеро потрапила якісна пачка цієї трави, а не представниці з тих партій, про які нещодавно не дуже улесливо відгукувалися наші форумники.

Після вступного слова, у якому Дейв усіляко хвалить жербу взагалі, він переходить до характеристики саме «Pipore» – одного з його улюблених брендів. За словами американця, ця марка має рівний, збалансований смак. У неї класичний аргентинський помел. Присутні великі фракції – багато білих гілочок. Як зазначає Дейв, гілочки збалансовують смак мате, а також слугують природним фільтром, що допомагає вашій бомбіжі.

Смак. Дейв повторює, що за смаком «Piporé» – це один із найзбалонсованіших класичних аргентинських брендів, представлених на ринку. У ньому поєднуються солодкі нотки коричневого цукру, меляси, персиків. Тони підсмаженого хліба з джемом і кленовим сиропом зливаються зі сміливішим трав’янистим і горіховим смако-ароматчним букетом, що притаманний аргентинській жербі.

У зв'язку з наявністю в цій траві великої кількості гілочок, вона підійде як для досвідчених матеманів, так і для новачків у матеюванні.

[Станислав]

при чем тут парагвайский фанатизм 
это было давно...для конкретных целей, а именно физической стимуляции, парагвайские марки достойны фанатизма 
Пипоре же исключительно для релакса. Спокойная марка