В новом обзоре постарался внести ясность касательно этой йербы.
 Про те, що упаковка не дуже придатна для тривалого транспортування, частково не погоджуюся. Усе, як то кажуть, пізнається в порівнянні. У 
Campeche бодай якась зовнішня ламінація є. І цупкість паперу хоч і не на найвищому рівні, але достатня, щоб пакування не прорвалося внаслідок найменших зовнішніх впливів, як це трапляється з одежиною 
Colon’а чи 
Pajarito Traditional (от пачки з цими марками точно не придатні для тривалого транспортування! 

). Також варто врахувати (це я вже чіпляюся, даруйте 

), про яке саме тривале транспортування ідеться. Бо якщо це контейнер, у якому блоки з пачками жерби дбайливо обмотані кількома шарами поліетиленової плівки, то такій бандеролі по цимбалах навіть трансконтинентальний переліт. А якщо пачки абияк запаковані інтернет-крамницею, то під час короткотривалого перевезення навіть безстрашна стошарова упаковка 
Union’а може виявити ахіллесову п'яту – не витримати фізичного та морального навантаження. 
 
 До 
Rosamonte Selession Especial Campeche, ІМХО, як 
Taragui’ю до 
Cruz de Malta. Радше нагадує класичну 
Розу. Знаю: 
Yegor писав про запах, але я і про смак вирішив додати. 
 
  Із іншими ароматичними спостереженнями цілком згоден. Правда, хотілося б одного уточнення: про яку саме 
шкіру йдеться? 
 
 Із тим, що смак м’який, не погоджуся. Якщо залити водою 75-80°C (а для 
Рози, як ми знаємо, виробник рекомендує 82°C), то 
Кампече «порадує» таким полином, що більше не захочеться. 

 Тому, як уже доводили спостереження й інших завзятих матеманів, краще певні марки, до яких я зраховую і 
Кампече, спочатку заливати теплою водою (градусів 60). 
Фраза 
«Это ведь, как Андресито, только для бедных», як і в автора ролика, викликала посмішку. Особисто я не ставлю 
Адресіто на п'єдестал матеманських смаків. 
Роза Еспесьяль, як на мене, значно виграє в порівнянні навіть із 
Андресіто. Та чого ж соромитися: це вже вкотре доводить і клубне голосування за марку року. 
 
 Запитання до 
Yegor'а стосовно внутрішнього ринку: у листі до корпорації Дмітріо Хренюка формулювання було на кшталт 
«ця жерба тільки для внутрішнього ринку?» чи запитання поставлене якось так: 
«ця жерба переважно для внутнішнього ринку?». Або, може, автор поцікавився %-м співвідношенням партій для внутрішнього та зовнішнього ринків (що було б дуже цікаво знати)? 
Порівняння цінових характеристик – це справді пробуджує інтерес. 

Проблематика ідентичності продуктів, яка в нас тут трохи обговорювалася, теж доволі цікава. 

 Смішно, що контора Хренюка вирішила себе не «палити». 

 Але я досі твердо дотримуюся дегустаційного переконання: це доволі різні продукти (інакше у списку улюблених марок у мене в підписі стояв би й 
Кампече. Таке враження, що якщо завод Хренюка і фасує одну й ту ж сировину до пачок із різними написами, то для 
Кампече використовують менш свіжу та не так дбайливо оброблену траву). Правда, знов-таки, варто точно знати, із якою саме лінійкою 
Рози ми порівнюємо 
Кампече. 
P. S. І чому досі звучить то Ро
замонте, то Ро
самонте? Ні, ну просто цікаво. 
 
 P. P. S. Спасибі за відео. 

 Бо які там претензії не були б, мало хто витрачає час і завзяття на ролики (це я знаю з власного досвіду: колись і сам активніше викладав усілякі матеманські відео 

).