Десять днів без жерби і матефоруму... Геть просохлі калабаси вже почали "сохнути" за травою... А все тому, друзі, що весь цей час я був у євротурі
Термос і матеро з собою не прихопив, тож, на жаль, не поділюся фотками а-ля "я з калабасою" на тлі архітектури Дрездена, Парижа й Амстердама. Зате в двох із цих міст я цікавився наявністю падуба парагвайського. Правда, не через інтернет-магазини, а так, емпіричним шляхом. І що б ви думали? Коли в аргентинському ресторані в центрі Амстердама я запитав: "Do you make mate?" і "Where can I buy yerba in the city?", один із офіціантів узагалі не знав, про який напій ідеться, а інший, схоже, індіанець, сказав, що жерба в них не продається й шукайте її, мовляв, у спеціалізованих магазинах.
Вже в місті романтики й закоханих, Парижі, коли я підіймався на Монмартр, біля одного з чайних магазинчиків побачив калабасу з бомбіжею. Ну, думаю, оце так! Витрачу дорогоцінну екскурсійну хвилинку, але запитаю про жербу. На моє розчарування, тітонька запропонувала лише розсипне сіно. Трави в пачках, за її словами, в магазині не було.
Історія більше пасує до теми: "У пошуках мате за кордоном", а не "Мандруємо з мате", однак, гадаю, комусь мої спостереження були цікавими.
Нарешті ця мить... Я вдома. Щойно заправив гарбузика й насолоджуюся...