Наши в Южной Америке

[sao007]

DIaMONd88, "не ищите логику в троллинге"(с)   но, если все-таки говорить о ней, то я, вот так вот, чутка, по доброму, тролльнув тебя и админа, на простом примере показал насколько вы непоследовательны в своих потугах разложить все по полочкам и вычистить оффтоп, и далее, насколько неубедительны при объяснении. не буду приводить примеры, ибо их было море, и они уже набили оскомину, но когда администрацией декларируется некая контентная политика, и она худо-бедно-спорно(в данном случае абсолютно не суть) проводится в жизнь, но в тоже время замечаешь такие вот ."чудеса сабжа" от идеологов этой политики, то волей-не волей задумываешься, а понимают ли сами, эти идеологи, чего на самом деле хотят...и кроме, как "хез", на ум, особо ничего не приходит...так какое уж тут "недовольное бурчание"? это скорее я должен спросить:

Хіба не абракадабра?

[DIaMONd88]

так что постите Дмитрий еще! в конце-концов, наталка и старбакс, тоже могут быть "нашими", не так ли?...

Пане 007, ну тут уже точно ця ваша репліка нагадує старече невдоволене бурчання. Але ви ж не бабуся, а тим більше не Яга, правда? Пояснюю чому: от ви не знаєте дискурсу, не знаєте передісторії, тож вам і важче збагнути внутрішню форумну кухню. Оскільки те, що зазначив шановний адмін, цілковита правда:

Ну а куда изволите..с...?
Уж не в "Путешествия" поди, где и сам постер справедливо заметил им не место [...]
Давайте объявим конкурс: "лучшее название темы для историй поездок блоггеров в ЮА"  

Саме адмін свого часу великодушно переніс вищезгаданий пост про Наталку та її подругу в цю тему (де матеріал був на початку, я вже й не пригадую). Із одного боку, у мене в самого це спричиняло внутрішній конфлікт. Ну, типу, не місце цій Наталці тутечки... Але ліпшого топіку не відшукати. Була ідея навіть створити новий. Скажімо, під назвою "Навколо світу за 80 калабас" або ж тривіальніше – "Мандри матеманів із калабасами".

Одним словом, питання уже розглядалося.

P. S. І щось, тезко, ви трохи закрутили з логікою про толерантність...

Спочатку пишете, що якби були Cebador'ом, то видаляли б такі пости. За таких умов ви були б позбавлені модераторської/адміністраторської толерантності.

Потім ви додаєте, що ви не Cebador, але усе-таки позбавлені толерантності. Хіба не абракадабра? Навіщо дописувати це незрозуміле уточнення? Ні, ну чесно: просто цікаво.

[Cebador]

дядька действительно колоритный. интересно, а чей узор?

а чё белорусский разве? типова вишиванка із льону.

зы. будь я, как Себадор, то обязательно, каленым админским железом, выжег бы из этой страницы парочку сообщений, абсолютно ни каким боком не касающихся темы топика. сердце кровью обливается, когда видишь, как на любовно возделанном поле, пробивается вопиющий сорный оффтоп(((...но! я не Себадор! и на самом деле, о моей толерантности, впору слагать легенды. так что постите Дмитрий еще! в конце-концов, наталка и старбакс, тоже могут быть "нашими", не так ли?...

Ну а куда изволите..с...?
Уж не в "Путешествия" поди, где и сам постер справедливо заметил им не место:

Додавати їх у розділ "Путешествуем с мате" я не став, бо матемани на фотках не з нашого форуму й клубу.  

Давайте объявим конкурс: "лучшее название темы для историй поездок блоггеров в ЮА"  

[sao007]

дядька действительно колоритный. интересно, а чей узор?

зы. будь я, как Себадор, то обязательно, каленым админским железом, выжег бы из этой страницы парочку сообщений, абсолютно ни каким боком не касающихся темы топика. сердце кровью обливается, когда видишь, как на любовно возделанном поле, пробивается вопиющий сорный оффтоп(((...но! я не Себадор! и на самом деле, о моей толерантности, впору слагать легенды. так что постите Дмитрий еще! в конце-концов, наталка и старбакс, тоже могут быть "нашими", не так ли?...

[Cebador]

Колоритний вуйко 
Фото оприлюднено Mates del Infante

[DIaMONd88]

Мені дуже цікаво читати мандрівні нотатки різних людей, яким пощастило потрапити до жерба-житниць і поділитися враженнями від своїх подорожей. Особливо, коли ці люди ще не матеїзовані. Нижче пропоную переклад однієї з таких статей. Переклав майже все, окрім деяких фраз.



Ніщо не може бути більш південноамериканським, аніж мате  

Опубліковано roaminjuliet 20 травня 2014



Матеювання вельми вкоренилися в культуру південноамериканських країн-членів Меркурсору. «Starbucks» у Бразилії продає холодний мате. Дивно, але в аргентинському «Starbucks’і» такий напій у продажу відсутній.

В Аргентині, Парагваї та Уругваї ви можете побачити людей, що ходять зі своїми калбасами, термосами та бомбіжами. Коли ми відвідували водоспади Ігуасу, то бачили осіб, які приходили з термосами й мате-кубками, зробленими в одному дизайні. У термосах навіть було спеціальне гніздо для матеро.

Гід, який супроводжував нас під час джип-сафарі, ще більше нас подивував. Ми їхали в автівках, спустилися та зупинилися, щоб оглянути деякі рослини (на це пішло близько двох хвилин), а цей дядечко весь час тримав при собі термос. І всередині, і ззовні джипа! Термос просто приріс до його руки!

Мате тут настілький поширений, що навіть модні магазини пропонують вам різноманітні мате-комплекти. Наприклад, матеро та термоси, виготовлені з різноманітних матеріалів й оздоблені високоякісною шкірою. Люди тут діляться мате навіть із незнайомими. Коли ми приходили в деякі офіси, то бачили, як працівники просто клали на стіл матеро й термоси, і будь-хто міг підходити, заповнити посудинки та пити з них. За стандартами гігієни, це трохи сумнівно, але я припускаю, що в них не було ніяких епідемічних спалахів, тож таке й практикується.

Під час нашої мандрівки ми також зупинилися на одній із автомобільних заправок. У них там був автомат із гарячою водою спеціально для мате.

Мате продається скрізь. У супермаркетах можна зустріти різні бренди та суміші жерби. Я бачив навіть мате написом «Nervios» (для знервованих) і такий, до якого додано гінгко білобу. Гадаю, цінителі напою зможуть сказати, чим вони відрізняються.

В Азії, мате представлений як напій для схуднення. Я завжди кажу, що схуднення зводиться до того, що ви їсте і скільки ви рухаєтеся. У Бразилії я досі помічаю чимало людей, які страждають від ожиріння. І в багатьох хлопців в Аргентині та Уругваї є масивні животи/пивні черевця. І ці люди п'ють мате щодня. Тож вам вирішувати, чи справді мате допомагає схуднути, чи це міф.

Єдине, через що я шкодую: я не придбав мате, щоб забрати його з собою після мандрівки!!!

[Drinker]

Года 2 назад смотрел по СТБ, то ли по ICTV про Аргентину так там было и как, и зачем и почему - во всех подробностях.

[DIaMONd88]

Щойно переглянув доволі цікаву телепрограму під назвою "Наші". На мій приємний подив у ній ішлося саме про українців у Парагваї. Точніше, нащадків українців, які виїхали до цієї південноамериканської країни в 30-х роках минулого століття. Попри відстань завдовжки 12 тисяч кілометрів, українська діаспора тут добре пам'ятає мову та традиції, а ще, що доволі тішить, досягла фінансового успіху.

Чекав, коли ж ведучі згадають про мате (даруйте, звісно терере!). І знаєте що? Я таки цього дочекався. Згадали трошки, але згадали.

На знімках нижче - візит ведучих до крамнички українських нащадків, де вони роздивлялися стрібну гуампу (пробачимо ведучій, яка назвала її колебасою), а ще - скріншоти візиту мандрівників у жерба-садок.

Тепер переглядатиму серії "Наші. Аргентина" і "Наші. Бразилія". Епізодів із Уругваєм, на жаль, немає.

[DIaMONd88]

Там португес кстати - тыкать на испанский флажок в данном случае бесполезно , если кому кроме поглазеть  , интересно ещё вникнуть в предысторию  - выбирайте уже на страничке Гугл-транслейтора язык слева вверху 

Так, забув попередити народ. Дякую, Сєрьож.  А то люди мучилися б у здогадках. Сам, до речі, донедавна думав, що в Бразилії спілкуються... бразильською  Та автовизначення гуглика допомогло.

[Cebador]

Закидаю оригінал тексту про них. Коли бажаєте - переженіть через перекладач.

Там португес кстати - тыкать на испанский флажок в данном случае бесполезно , если кому кроме поглазеть  , интересно ещё вникнуть в предысторию  - выбирайте уже на страничке Гугл-транслейтора язык слева вверху 

[DIaMONd88]

Літо, море, пляж, калабаси... Що може бути краще? Коли дивишся на знімки нижче - так і навіваються асоціації про теплу пору. Додавати їх у розділ "Путешествуем с мате" я не став, бо матемани на фотках не з нашого форуму й клубу. 

Сестри Наталка та Ніколь ну просто не можуть спокійно засмагати на сонці й купатися, якщо не прихопили на пляж мате.

Закидаю оригінал тексту про них. Коли бажаєте - переженіть через перекладач.

На третій світлині - анонімна туристка.

Costume de tomar chimarrão na praia

Praia é lugar de sol, mar, areia e chimarrão. Com cuia, bomba, erva-mate e garrafa térmica, várias pessoas, principalmente gaúchos, levam o kit completo para a beira do mar. É o caso das irmãs Nathália e Nicolly Cazanatto, de Passo Fundo, no Rio Grande do Sul.
As duas, que passam a temporada em Laguna há 26 anos, não ficam um dia sem o “mate”. “Quando viemos para Santa Catarina, muitos amigos pedem para a gente trazer. Carregamos nosso kit completo e com duas térmicas, para não correr o risco de faltar água quente”, explica Nathália, estudante de arquitetura.
Nicolly, que é veterinária, conta ainda que não tem hora para tomar chimarrão. “Viemos à praia sempre com amigos e a primeira coisa que pedem é para levar a cuia. Não temos hora para tomar e, às vezes, bebemos o dia inteiro”.
As irmãs aproveitam as praias do litoral catarinense por serem tranquilas e com águas mais claras e, mesmo hospedadas no Mar Grosso, passam por várias praias, como o Farol de Santa Marta. “Além disso, as praias daqui têm um visual muito bonito”, acrescenta Nathália.
O casal Haroldo Luiz de Oliveira Júnior e Marta de Quadros Oliveira veraneia em Laguna e também tem o hábito de tomar chimarrão na praia. “Não consigo sair de casa sem o meu kit, independente se é para levar na praia ou em outro lugar. Tomamos chimarrão todos os dias”, conta Marta.
Ela é gaúcha, mas mora em Tubarão há mais de 30 anos. Haroldo, por sua vez, é catarinense e aprendeu a tomar chimarrão devido ao hábito da esposa. “Gosto de um bom mate também”.

Джерело>>

[Vazamak]

Крайне интересная поездка! С нетерпением жду продолжения фотоповествования. 

[unamarmota]

Двое россиян жителей Санкт-Петербурга, два Андрея, решили проехать по парагвайскому Чако и посетить по возможности места героических сражений русских белых офицеров в Чакской войне 30-х годов прошлого века.
Чако даже сейчас, через 80 лет после той войны представляет собой малоудобное для жизни место. По крайней мере, для неприспособленного современного горожанина. Очень жарко, безлюдно и далеко не везде есть покрытие мобильной связи… Даже машины едут туда с запасом горючего и воды в канистрах, а чтобы на велосипедах…
Многочасовый перелет из Питера в Асунсьон завершился удачно и путешественники не только долетели сами, но и получили прилетевшие вместе с ними велосипеды. Последнее следует отнести к доброму знаку для путешествия, поскольку зачастую бразильские наземные службы при пересадке в Сан Пауло не перегружают багаж полностью и своего чемодана приходится ждать день-два.
Первые впечатления… Пожалуй, самым сильным ощущением для ребят стала жара. В день прилета у нас было за сорок и после осеннего Питера это несколько многовато. Потом – запах Парагвайщины… Я-то уже привык, а ребята сразу пытаются проанализировать ощущения - что-то цветет? Конечно – здесь всегда что-то цветет! Фотографируемся на фоне здания международного аэропорта Асунсьона имени Сильвио Петтиросси – для отчета и подтверждения прибытия (фото 1)
По дороге в столицу из аэропорта, справа от шоссе – территория Военно-воздушных сил Парагвая. Забор из сетки, а за забором вдоль дороги стоят в качестве памятников старые самолеты, вертолеты. Фотографируем и их. Питерцев особо удивляет, что можно вот так вот иностранцу сфотографировать «военный объект». Мда… Рядом ворота – КПП у въезда на базу. Стоит солдатик с ружьем. Предлагаю сфотографироваться и с ним. А можно? Почему же нет? Спрашиваю у солдата и он радостно соглашается не только попозировать сам, но  и стать со своим ружьем c двумя русскими. (фото 2)
Первую остановку делаем на Авениде Авиадорес дель Чако – летчиков Чако, возле небольшого «уличного музея» чакской авиации. Прямо посередине улицы укреплены модели самолетов, работающих в Чако. При тамошних дорогах, а вернее их отсутствии, - малая авиация очень нужна. (фото 3)
Видели бы вы какими глазами, полными восхищения, провожали буквально все девушки двух этих "великанов-гринго"! Ну, а девчушка-кассир в магазине - точно будет рассказывать еще неделю, как ей повезло пообщаться...
Вот первые фотографии путешествия по Чако на велосипедах двух жителей Питера:
Первый день пути по Трансчако: ливень - не ливень, а ехать нужно! И не просто ехать - крутить педали! (фото 4)
Мост Ремансо через реку Парагвай, по которому трасса Трансчако идет на Боливию (сразу за мостом - поворот налево на аргентинский город Клоринду, до которого километров 20) - (фото 5)
В сторону от трассы не особо и "загуляешь": кроме того, что земли вокруг частные, так еще и колючие кусты да кактусы (фото 6)
Там, где воды много, участки подзаболоченные - царство непуганых пернатых (фото 7)
Палящее солнце и жара за сорок... А вот и городок меннонитов - оазис в пекле. Случайная встреча с семейной парой у которой глава имеет славянские корни, а жена – немка (фото
Местность и растительность меняются: все суше и жарче... края больших кактусов (фото 9)
Начались места сражений в Чакской войне: кое-где можно найти полузасыпанные траншеи (фото 10)
А вот и форт Бокерон (фото 11)
Музей Чакской войны с уникальными экспонатами (фото 12)

Полный фотоотчет о первой части путешествия можно смотреть здесь:
https://picasaweb.google.com/117462071352642438608/Paraguay2012
https://picasaweb.google.com/117462071352642438608/PARAGUAY2012GARMIN

По всем вопросам о путешествии обращайтесь, пожалуйста, непосредственно к героям по и-мейлу, который есть на каждой фотографии.

Путешественники еще напишут рассказы о своем путешествии по тем черновикам, которые ведут в пути, еще "привяжут" свои фотографии к картам в интернете.
Сейчас - путешествие по Парагваю продолжается: еще не зажили ожоги от палящего солнца Чако, а уже сегодня - новые и совершенно другие впечатления - грандиозные, мирового значения водопады Игуасу и самый известный город Парагвая - Сьюдад дель Эсте.

[unamarmota]

Честно говоря, не согласен. У меня - три (!) кошки, хоть и кастрированные, но - "невесты". Поэтому разных бродячих (странствующих) "женихов" во дворе по ночам появляется много . Йерба в вазонах или под деревьями их ничуть не отпугивает и где нужно ставить метку - ставят, где нужно погрести - грипут. В вазонах, а они у меня все на улице, не грипут, правда, но не грипут и в тех, что без йербы... Да и от ветра как-то не раздувается... Хотя конечно - "чистота" во дворе меньше видна, чем на подоконнике, но все же.

[EDE]

Кстати посыпание цветочных горшков спитой йербой еще отпугивает кошачьих, любящих выгрeбать землю из горшков. Из недостатков - йерба подсыхает и при малейшем ветерке (если горшок стоит возле открытого окна) часть разлетается по всему подоконнику.