Куда ни глянь, везде мимо. Название темы - ни о чем. По-аргентински - это действительно много йерба мате, но ни разу не вместо воды. Как вообще взбрело в голову так обобщить собственную привычку? Второе, если такой вопрос встал, пусть даже в единственном числе, есть куча топиков, что бы его там пристроить и увидеть обсуждение этой уникальной концепции...аж на три-пять сообщений, без подобного этому оффтопа...nigilist, модератор может и не должен знать обо всем на свете, но точно не должен быть ламером. Мое расчесанное эго подсказывает, что надо бы тебе как-то подробнее, что ли, покурить тему. Вырасти, что ли, хоть чуть-чуть над собой
Пысы. И добавь в опрос, плиз, вариант ответа "ВТФ?!"
Ага, уявляю цю тему: всі заходять і декларують:
"Мене звуть Пилип. Я п'ю мате, просто насипавши його в чашку чи френч-прес. Мене не цікавить історія напою, вплив мате на організм, традиції його вживання в різних країнах... Та що там говорити: мені навіть смак і запах мате не важливі!" І таких 3-5 однотипних постів...
, за котрими – кінець теми.
Є ж у нас розділ "Філософія матеювання". Цілком можна в ньому про це спрощене до примітиву ставлення до мате-культури писати.
Це нагадує ситуацію з китайським чаєм. Люди п'ють "Ліптон" із пакетиків, і думають, що крім нього нічого не існує, а зелений і чорний чай виготовляється з різних рослин.
А навіщо заглиблюватись, достатньо просто пити, правильно?
А потім дізнаються про різноманіття культури чаю і дивуються, як це пройшло повз них.
P. S. Зрештою, не бачу сенсу пропагувати мате-примітивізм. Бо ним ми всі час від часу займаємось. Як ті, хто вперше пробує мате й нічого про нього не знає. Так і ті, хто просто насипав собі жерби в чашку під фільм чи музичку.
І про які такі мате-церемонії в опитуванні йдеться? Наскільки мені відомо, таких у природі не існує. Якщо чайні церемонії чи церемонії з аяваскою існують, то про мате-церемонії я не чув. Згадка про них – лише зайва пропаганда вигадок. Якщо струшування жерби і медитація перед питтям – це церемоніал, то тоді навіть посиденьки у вбиральні можна назвати церемонією.
Якби ж традиційно така церемонія склалася (наприклад, як у японців – чайні), то я б залюбки з ними ознайомився, оскільки ці церемонії – культурний пласт. І в них, до речі, смак чаю та й сам чай – це другорядне. А чистота, ставлення до гостей, атмосфера – головне (нагадаю, це я про японські чайні церемонії. У китайців дещо інший підхід).