Ecoteas – падубів ліс
Удруге подяка
Модестові за ще один пробник марки мате, котру звуть
Ecoteas. Це, як і
Guayaki, теж продукт американської (США) жерба-промисловості. Однойменна компанія,
зазначено в неї на сайті, заснована в Ашленді, Орегоні, 17 років тому.
ДегустаціяЗапах сухої трави віддавав ментоловими віяннями, схожими на вже призабуту
Kamba з м’ятою та больдо.
«Невже ця жерба з домішками», – подумав я, і висипав її з поліетиленового пакунка до калабаси. І в цю мить зародилися майбутні нотатки: деспаладний помел, шовковиста на дотик трава (таке відчулося під час струшування калабаси).
У паві вода 67 градусів із пдальшим охолодженням. Настоюваня 3 хв. І ось – мить знайомства та з’ясування: невже
вовк ця марка така страшна, як її дехто змальовує?
Запах мокрої трави одразу пробудив у пам’яті
Jerovia. Відчулася легка солодкавість. Ментол чкурнув у кущі.
Підсипа́в-підсипа́в із пробника, і зрештою вирішив додати по-господарськи – 3/4 матеро. А дарма: жерба ця добре розбухає, тож усе матеювання потягувалися 1–1,5 ковтка. Тож сипте 2/3, так буде якраз. Особливо враховуючи ще одну особливість цієї марки...
Синопсис:1 доливання: смак зеленаво-пропечений, ненастирлива гіркота, зеленогоріховість
Rios’а «одеського розливу»
Одразу насичений смак (це при тому, що вода не досягала температурної «класики»). Як усі деспалади, добре абсорбує воду та розбухає.
2 доливання: примарилася певна рибність (а точніше – морської риби), яка пізніше не з'являлася. Іще насиченіший, однак прямий (без варіацій) смак.
3 доливання: майже нічого не міняється, лише з’являються рівномірні й легкі кислинка та гірчинка в післясмаку.
4 доливання: округлюється смак, але дуже густим я б його не назвав. Стає пряним (скромне різнотрав’я сушених польових рослин, яке чимось подібне до
La Hoja старих зразків).
5 доливання: —″—
6 доливання: потроху змочую шапку, яка навіть не планує піддаватися струменям води. Жерба не поступається своєю міцністю.
7 доливання: так само тримається.
8: дещо спадає. Післясмак терпкий (махорковий).
9: нове дихання, але не потужне.
10: тримається.
11: розмитий смак, але все ще тримається.
12: спадає, присутня терпкість.
13: спадає, але ніяк не хоче перетворюватися на лавадо.
14: у принципі, із цієї жерби ще можна повичавлювати соки, але для матемана – це вже лавадо.
ВисновкиДавно мені не траплялася така тривала марка. Як може зрозуміти кмітливий читач, саме це і є та друга особливість
Ecoteas. Можливо, головну роль зіграв щедрий насип (як я вже казав, кожного доливання вистачало на півтора ковтка). Або, може, позначилася не надто гаряча вода. Одначе, як було, так і кажу: марка тривала.
Найближчі кандидати на роль двійника – органічні
Rios екоматівського штибу та
Jerovia, трохи менше –
Kamba без домішок (не варто плутати з тією
Камбою, яку я розпізнав у запаху) і
La Hoja.
Не сказав би, що
Ecoteas – марка в моєму стилі, але час від часу можна й із нею погомоніти.