Ecoteas

[sao007]

столько "вау" от "чистого листа") а что разве никто из украинских любителей йербы, до сих пор не опробовал эту разновидность? было же предложение от Экомате аналогичного тарагуя(хотя сама смесь больше на BCP похоже, ибо палки таки присутствуют...)... очень понравился, кстати.

[Cebador]

Спасибо :-) Модест'у и DIaMONd88 докатились и до меня отголоски этого "зелёного деспаладного счастья“. Сегодня имел удовольствие продегустировать.  На обзор конечно одной дегустации недостаточно, но о'черкануть решил "не отходя от калебассы" (с)... Первое что сразу всплыло в памяти- это Краус Гаучо (удивительная схожесть практически до идентичности  ). Надпись на пачке pure leaf применительно ко вкусу можно трактовать как "чистейший лист" - т.е. сочнейший и свежайший - где-то на форуме звучало "свежайший сок зеленейших листьев" это сюда как нельзя кстати. Послевкусие продолжительное, напоминает детские шалости с поеданием лободы, пирея, подорожника и прочих подзаборных "даров природы". Горчинки не заметил, во-всяком случае сильно выраженной, первая заливка мне показалась даже каким-то лайтом...потом- Гаучо и всё тут. Даже ароматы сухой травы обоих марок с закрытыми глазами едва ли различил бы: запах жмыха свежевыжатых помидоров главный "лейтмотив" (кто знает-непремено согласится). Пьётся действительно долго, точно не подсчитывал, но во всяком случае больше 10 раз точно доливалось и даже после этого, заливая водой комнатной температуры и оставив минут на 15 получал глоток зеленой свежести.
Есть отдалённая схожесть с Натурой и Риосом, но полная противоположность Косты и Росамонте, копчёности нет даже "в седьмом колене"  Чем-то напомнило органическую парагвайку типа Jerovia
Но опять-таки это всё далекие полутона, а брат-близнец, IMHO - Kraus Gaucho
Признаюсь, каждый день бы её не пил, наверно потому, что не хватает "игры красок". Гуаяки в этом плане "классичнее" хотя опять-таки их деспаладу я не пил, чтоб делать объективные выводы.
По итогу твёрдая 7/10

[Yegor]

Ecoteas также выпускает традиционную йербу.

Уже натыкался на эту марку, но всё сомневался, что это достойная йерба (подпись Green почему-то ассоциировалась с невразумительными россыпными продуктами). Теперь обязательно попробую.

[DIaMONd88]

Дивина...вперше в житті чую про деспаладу (наскільки вірно я зрозумів - це деспалада  ) яка б мала настільки тривалий смак - до Книги матеманських рекордів можна заносити  

Деспаладна, але не геть деспалада. Є дуже дрібні гілочки, які трапляються нечасто. І пилу майже немає. Принаймні в пробнику точно. Нижче публікую світлину жерби.

Тобто час від часу ти не проти її куштувати?...цікаво, коментар майже повністю відрізняється від першого дегустатора.

Цілком точно. Це не огидна Селекта Силуета, яка досі принишко виглядає з банки в моїй мате-шафці та претендує на титул "музейний жерба-залишок". На індивідуальні смакові враження навіть не вплинули відгуки іншого матемана.

Сказав би, що якби в моїй активній колекції були лишень Краус Органіка, Аманда та Піпора, я б частіше віддавав би перевагу Екотіс.

Виникла певна інтрига: тестовий пакуночок вже скінчився?  

Та я думав зоставити на клубну дегустацію. Але тоді ні повноцінного особистого ознайомлення з пробником, ні нормального клубного матеювання не було б. Залишилося десь дві столові ложки, які я відзняв нижче.

P. S. Може, коли вже Модестові ця марка така огидна, запропонуємо йому обмін?

[Cebador]

14: у принципі, із цієї жерби ще можна повичавлювати соки, але для матемана – це вже лавадо.
***
Давно мені не траплялася така тривала марка. Як може зрозуміти кмітливий читач, саме це і є та друга особливість Ecoteas. Можливо, головну роль зіграв щедрий насип (як я вже казав, кожного доливання вистачало на півтора ковтка). Або, може, позначилася не надто гаряча вода. Одначе, як було, так і кажу: марка тривала.

Дивина...вперше в житті чую про деспаладу (наскільки вірно я зрозумів - це деспалада  ) яка б мала настільки тривалий смак - до Книги матеманських рекордів можна заносити   

Найближчі кандидати на роль двійника – органічні Rios екоматівського штибу та Jerovia, трохи менше – Kamba без домішок (не варто плутати з тією Камбою, яку я розпізнав у запаху) і La Hoja.

Не сказав би, що Ecoteas – марка в моєму стилі, але час від часу можна й із нею погомоніти.

Тобто час від часу ти не проти її куштувати?...цікаво, коментар майже повністю відрізняється від першого дегустатора. Виникла певна інтрига: тестовий пакуночок вже скінчився? 

[DIaMONd88]

Ecoteas – падубів ліс

Удруге подяка Модестові за ще один пробник марки мате, котру звуть Ecoteas. Це, як і Guayaki, теж продукт американської (США) жерба-промисловості. Однойменна компанія, зазначено в неї на сайті, заснована в Ашленді, Орегоні, 17 років тому.




Дегустація

Запах сухої трави віддавав ментоловими віяннями, схожими на вже призабуту Kamba з м’ятою та больдо. «Невже ця жерба з домішками», – подумав я, і висипав її з поліетиленового пакунка до калабаси. І в цю мить зародилися майбутні нотатки: деспаладний помел, шовковиста на дотик трава (таке відчулося під час струшування калабаси).

У паві вода 67 градусів із пдальшим охолодженням. Настоюваня 3 хв. І ось – мить знайомства та з’ясування: невже вовк ця марка така страшна, як її дехто змальовує?  

Запах мокрої трави одразу пробудив у пам’яті Jerovia. Відчулася легка солодкавість. Ментол чкурнув у кущі.

Підсипа́в-підсипа́в із пробника, і зрештою вирішив додати по-господарськи – 3/4 матеро. А дарма: жерба ця добре розбухає, тож усе матеювання потягувалися 1–1,5 ковтка. Тож сипте 2/3, так буде якраз. Особливо враховуючи ще одну особливість цієї марки...


Синопсис:

1 доливання: смак зеленаво-пропечений, ненастирлива гіркота, зеленогоріховість Rios’а «одеського розливу» Одразу насичений смак (це при тому, що вода не досягала температурної «класики»). Як усі деспалади, добре абсорбує воду та розбухає.

2 доливання: примарилася певна рибність (а точніше – морської риби), яка пізніше не з'являлася. Іще насиченіший, однак прямий (без варіацій) смак.

3 доливання: майже нічого не міняється, лише з’являються рівномірні й легкі кислинка та гірчинка в післясмаку.

4 доливання: округлюється смак, але дуже густим я б його не назвав. Стає пряним (скромне різнотрав’я сушених польових рослин, яке чимось подібне до La Hoja старих зразків).

5 доливання: —″—

6 доливання: потроху змочую шапку, яка навіть не планує піддаватися струменям води. Жерба не поступається своєю міцністю.

7 доливання: так само тримається.

8: дещо спадає. Післясмак терпкий (махорковий).

9: нове дихання, але не потужне.

10: тримається.

11: розмитий смак, але все ще тримається.

12: спадає, присутня терпкість.

13: спадає, але ніяк не хоче перетворюватися на лавадо.

14: у принципі, із цієї жерби ще можна повичавлювати соки, але для матемана – це вже лавадо.


Висновки

Давно мені не траплялася така тривала марка. Як може зрозуміти кмітливий читач, саме це і є та друга особливість Ecoteas. Можливо, головну роль зіграв щедрий насип (як я вже казав, кожного доливання вистачало на півтора ковтка). Або, може, позначилася не надто гаряча вода. Одначе, як було, так і кажу: марка тривала.

Найближчі кандидати на роль двійника – органічні Rios екоматівського штибу та Jerovia, трохи менше – Kamba без домішок (не варто плутати з тією Камбою, яку я розпізнав у запаху) і La Hoja.

Не сказав би, що Ecoteas – марка в моєму стилі, але час від часу можна й із нею погомоніти.

[Модест]

Тю, так пишіть в приват прізвище, ім'я, телефон і номер Нової Пошти і я вишлю дегустаційний "пробник". А за одно і Ecoteas, підтвердите чи спростуєте шо то бадяга якась, якраз пробую, фу.