Південноамериканський мате - давній хіт у Лівані. Зілля там нині - локальна традиція, соціальний напій. Пара піднімається над гарбузиком, що заповнений мате.
Віссам аль-Галаві робить ковток, сидячи на схилі ліванської гори, де напій став місцевою традицією. Століттями тутешні мешканці насолоджуються гіркуватим гарячим напоєм, назва якого вимовляється, як "єр-ба мат-те", за тисячі кілометрів від місця появи цього напою. Мате особливо популярний серед прихильників релігійної громади друзив, що мешкають на території Східного Середземномор'я, в основному в Лівані та Сирії.
"Він прибув із Аргентини сотні років тому завдяки ліванським мігрантам, котрі повернулися звідти" - розповідає Сама Галаві, друзький шейх.
Латинська Америка стала головною країною економічних переселенців із Лівану, зокрема, в кінці XIX століття. Чимало нащадків цього народу досі мешкає в Аргентині та інших країнах регіону.
Галаві носить білу в'язану шапку та одяг, традиційний для громади друзив, і використовує таку ж традиційну в церемонії матепиття срібну бомбіжу.
"Мате - це те, що стало тутешньою традицією. Це те, що ми бачили в нашій сім'ї, поки зростали", - каже він.
"Це соціальний напій; ми п'ємо його разом. Я часто збираюся з побратимами й ми насолоджуємося цим зіллям".
Перетинаючи бойові лінії Сирії Мате готують з листя святих дерев, котрі вирощують в Південній Америці протягом багатьох століть. Напій особливо популярний на півдні Бразилії, Уругваю, Парагваю та Аргентини. Ліван та сусідня Сирія - найбільші імпортери цього чаю за межами перерахованих країн.
2012-го року Аргентина експортувала близько 1.500 тонн жерби в Ліван. Отже, ринок цієї країни - третій за масштабами закупівель мате у світі за даними International Trade Centre, UN і World Trade Centre agency.
Сирія, з населенням у п'ять разів більшим за Ліван, - наймасштабніший покупець Аргентини, котрий у 2012-му придбав більше 24.000 тонн жерби.
Через воєнний конфлікт напій там не став менш популярним. Він навіть перетинав лінію фронту: мате вживали як вояки режиму, так і бійці-повстанці.
Для Галабі, котрий працює в одному з готелів міста Барук, перерва на мате опівдні так само важлива, як і перерва на каву чи чай в інших містах для інших людей.
"Зазвичай, коли я знаю, що мої друзі поруч, я їм повідомляю, що поставив чайник і готую мате. Ходімо пити мате разом, - кажу я друзям".
І ось сидить він із трьома друзями навколо невеличкого багаття, на кількох цеглинах стоїть чайник. Закусуючи печивом і здобою, вони обговорюють улюблені бренди трави і користь напою для організму.
Галабі та деякі інші матемани - шанувавльники аргентинського бренду "Аманда". Вони полюбляють цю марку, бо та має тонкий смак і її можна пити як із цукром, так і без.
Він рекомендує пити мате для поліпшення травлення, а ще тим, кому потрібно "почистити нирки".
Ґада аль-Галаві, мешканка Барука, любить пити мате зранку, замість кави або чаю.
"Ми не відчуваємо, що прокинулися, доки не випили мате", - сміється вона, готуючи гіркішу та солодшу версію напою в традиційному гарбузику. Місцеві роблять такі посудинки в домашніх умовах з висушених гарбузових оболонок.
Матеманка також тримає поруч амандівський керамічний матеро, щоби приготувати іншому гостю мате з молоком замість води. У гарбузі, за її словами, цього робити не варто, щоб смак молока не всотався в калабасу.
Мате-караоке Віссам Гамдан, котрий виріс п'ючи мате в своєму селі, вирішив розповсюдити напій на ширшу аудиторію. 2005-го року він відкрив "Фабрику Мате" - ресторан в мальовничому гірському містечку Алей, поблизу Бейрута.
"Значний відсоток наших клієнтів - це люди, які хочуть спробувати мате, тому що це специфічний для певних районів Лівану напій", - сказав він.
Чоловік імпортує близько п'яти тон аргентинської сировини на рік, подрібнює листя за власним смаком і пропонує клієнтам поряд з традиційною жербою, траву з нотами персикового й лимонного аромату.
Таця з жербою, гарячою водою та закусками, обійдеться клієнтові за менш, ніж 7 американських доларів.
Гамдам каже, що така пропозиція дуже популярна. По вихідних підприємець також влаштовує ночі "мате-караоке", де подаються алкогольні напої на основі мате.
Такі нововведення далекі від ритуалу, який проводять у будинку
Ґади аль-Галаві.
Вона любить подавати з напоєм сушений інжир, родзинки та горіхи - традиційні закуски в цій місцевості, хоч і додає, що чипси й печиво тут тепер значно розповсюдженіші.
Передаючи калабасу від однієї людини до іншої, вона протирає бомбіжу двома шматочками лимону, смак котрого зостається на соломинці.
"Напій найкраще смакує в колі гостей", - каже жінка. Вона ставить воду гріти, як тільки відвідувачі приходять до неї додому. Помешкання Ґади розташоване неподалік від знаменитого ліванського кедрового лісу.
"Коли хтось приходить у ваш будинок, ви повинні зробити мате для нього", - наполягає вона.
"Якщо ви не пригостили гостей мате, це все одно, що ви не пригостили їх нічим".
Джерело>>