Позавчора пригостив своїх гостей мате. Вони спочатку відмовлялися, але я зробив кмітливо: поставив на столі калабаси, бомбіжі, чайник, термос, і сказав: "Що ж, доведеться вам спробувати, бо я вже все приготував".
Вирішив почастувати новоспечених об'єктів матеїзації "Камбою" з м'ятою та больдо, яка залишилася ще з торішньої закупівлі. Оскільки надворі не літо, та й гостей я хотів ознайомити в першу чергу з гарячим варіантом напою, то пішла вона саме в такому вигляді. Розповів деталі про напій, навіть згадав про українців в Аргентині, які вже давно там облаштували жерба-бізнес. А про те, що помішувати не можна - зазначив, коли це вже сталося.
А, іще почав саме з жерби з домішками, адже десь у нас читав, що початківцям варто стартувати з легкого чи навіть розбавленого травами варіанту мате.
Що ж, бурхливої радісної реакції на гарячу "Камбу" я в їхніх очах не побачив. Асоціативний ряд піддослідних обмежився словами: "трав'янистий смак". Подумав: "Ні, треба гостям запропонувати хоч і міцну, але чисту "Розу"". І дав їм спробувати з першої амарго-заливки (щоб вони не посоромилися пити з однієї бомбіжі).
Уже коли я не сподівався на позитивну реакцію, гостя каже: "Так, це смачніше", - однак не продовжила пити. А гість попросив долити... потім знову... і ще... А згодом каже: "Я це можу вживати літрами!". Несподівано, правда? Навіть я, після першого знайомства з каа, дуже уважно поставився до цього напою, оскільки тоді смак мені видався не те, що чудовим, а специфічним. Саме ця специфічність, зрештою, й завоювала прихильність моїх рецепторів. А тут - так швидко! Цікаво буде поспостерігати далі за навернутим у мате-віру. Чи поцікавиться принаймні один (одна) із них, де купувати жербу, які ще особливості приготування треба знати, тощо.
До речі, я гостей проінформував стосовно енергетичного ефекту (матеювали ми ввечері). Спалахів гіперактивності вони за собою не спостерігали.