У детективному жанрі існує традиція – починати твір із розв'язки.
Ось і я почну опис продегустованого Крауса Піонеро в такий спосіб.
Нагадаю, камради-матемани, що з усієї краусівської лінійки саме Піонеро роками був моїм фаворитом. Але Краус
Lote: 511 Venc: 01/2025 потрапив до часткових мате-розчарувань. Чому часткових – ітиметься далі.
Відкоркував 2 замовлені під час торішньої клубної закупівлі пачки. Висновок напросився вже після дебютного проливання. Одначе, переконавши себе в тому, що правило першого враження із жербою спрацьовує не завжди (хоча воно все-таки спрацювало), спробував уважно попити ще двічі.
І теплою, і стандартною (близь 70+ °C) водою запускав траву. І 2/3, і 3/4. Однозначний плюс – рівний, сильний, огортливий смак декокту просто зі старту й іще 5-6 наступних доливань. Відтак міцність припиняє відповідати моїм уподобанням. Помірна енергетична дія. Це все можна зарахувати до гарних рис. А тепер – інший бік калабаси...
Завжди мені подобався Піонеро своєю відмінністю від побратимів із лінійки – особливою пряністю, котра наближала його до парагвайок Рубії й Пахаріто. Цей так би мовити близькосхідний (перцево-мускатно-гвоздиковий) колорит простежувався як у запаху, так і смаку мате. Якщо цього разу в ароматі ще спостерігалася ледь-ледь присутня пряність (радше – її відгомін), то в смаку – аніскільки. Зате вийшла на передній план певна лебіґівська хлібність-печивність. Також геть немає колишньої (бодай і незначної) зеленавості-хлорофільності.
Іще зафіксував непритаманну попереднім партіям неприємну полинну гіркоту артіто (пересмажених фракцій). Хоча їх помітив і не так багато (див. прикріплену світлину).
Помел, до слова, теж змінився. Раніше ця жерба була дрібнішою. Передусім це стосувалося пало (в попередніх партіях – тонесенькі, у цій – почасти ледве не колонівські поліна).
Зазвичай малоприємній жербі не хочеться присвятичувати більш-менш розгорнуті відгуки, а огляди – поготів. Інша річ – коли вона була твоєю улюбленицею, а потім себе частково знеславила. Проте будьмо терплячими матеманами й не списуймо її в утиль. Може, піонерик із майбутньої партії знову засурмить строкатим смаком?!
А поки –
6,5/10 з урахуванням колишніх заслуг і водночас – відсутності різноманітних і самобутніх органолептичних характеристик.