Хм, для меня прозвучало так, что теперь можно брать не только лишьвсе для терере)) Неужто на старте матепития и далее до лавадо, "Пахарито" лишился той самой родовой парагвайской черты, в виде "железистой йодовости", которая лично для меня относительно приемлема только в некоторых марках(типа "Оньйору" и "Дзеровии"), и то лишь потому что этот вкусовой нюанс размывается, и скорее всего за счет выдержки? А ассоциация с Кампече, одновременно с признанием наличия мощи и насыщенного вкуса, и вовсе рисует образ былого Росамонте. Ведь Кампече - это та же классическая Роза, только "вид с боку") Короче, требуются пояснения!)
Так, немає тієї виразної
йодистості/ізолентовості, яка також присутня в Ля Рубії (і старій Кості, якщо аргентинок згадувати). Мені от ця характерна риса парагвайок навпаки імпонує. З'являється вона лише на задвірках матеювання, і то – як посмак.
![Ку-ку ;) ]:D](http://www.mateforum.org.ua/Smileys/ymfc/kuku.gif)
Металевий присмак якось ніколи не помічав.

До речі, зафіксував іще один невтішний нюанс – присмак перепалених фракцій.

Хоча візуально їх, наче, – дріб’язок. І помітна їхня несмачна гіркота навіть за проливань нижче 70 °C. Тому для терере, схоже, усе-таки теперішній Щиглик підійде краще. Але для мене не варіант: я Парагвай зазвичай гарячим п’ю (прикол: ритейлер наклеїв на пачку рекомендацію із 82 °C

).
Схожий теперішній Pajarito Traditional, як на мене, більше на Кампече. Але з давньою традиційною Гренюківною, грубо кажучи, може перегукуватися. Ну, за
старою пам’яттю. Річ у тім, що класичної Рози я пропив
лічені пачки. І роками на неї не звертав увагу. Більше орієнтувався на Еспесьяль і Преміум (останній уже, на жаль, забув, коли пив). Бо скільки б не казали, що Кампече й Роза – продукти одного виробника з однакової сировини, стара Роза Еспесьяль завжди вирізнялася в ліпший бік. І насиченістю, і різноманітністю смаку (горіховістю, наприклад). А Кампече мені кілька разів перепалений зустрічався. Тому теперішній Щиглик, либонь, і видається ближчим до Кампече. Плюс, давня традиційна Роза траплялася з великою кількістю пилу, чого в Кампече не помічав.
Підсумок Плюси: насиченість смаку, протяжність матеювання.
Мінуси: це геть не той Пахаріто, що раніше.

Є присмак палених фракцій (таке враження, що доволі гарну сировину просто злегка зіпсували на етапі запікання).