«La Potente» – потенційна шавлія з гірчично-горобиновим запахом
LOT. 08B114C
ENV. 08ABR15
VEN. 08ABR17
Друга марка з закупівлі продегустована. Додав я її до свого замовлення не через домішку, котра може викликати на обличчях матеманів сороміцькі усмішки, а через бажання спробувати нову для себе жербу. Уже не раз я зарікався, що відмовлятимусь від компуест, і ось знову не стримався. Подумав: ну, якщо в тій жербі лише одна додаткова рослина (а не дві чи три, до чого часто вдаються виробники компуест), то візьму її.
Пачка цієї жерби має доволі тонкий, не дуже цупкий, зате злегка ламінований папір. Ніякої герметичності: верхня частина упаковки приклеєна хіба що самим паперовим стикером.
Відкривши пачку, вразила
занадто дрібна мольєнда (побіг замінив очеретяну бомбіжу на ложку). Спочатку здалося, що наповнення упаковки – суцільне борошно у стилі шимаррона, проте не зеленого, а світло-коричневого кольору. Замість паличок там видніються якісь ворсинки. Гілочок небагато. Коли ж придивитися – можна побачити і дрібненьке та крихке листя цієї парагвайки.
Запах здивував мене ще більше, аніж помел. Спочатку виринули асоціації з сухою гірчицею. Потім де-не-де відчулися нотки м'яти (хоча м'яти, як зазначено на упаковці, там не має бути). Після чергового принюхування визирнула певна солодкавість, подібна до прополісу (але не така приємна). Пощипування в ніздрях спонукало подумати: а точно це гірчиця, не чорний перець або натертий хрін? Одним словом, домінувала якась аптечна основа.
Оскільки нині зовсім не сезон терере, у холодильнику лід у формах я не тримаю, та й пригадавши всетемпературність
«Pajarito», вирішив ризикнути та приготувати
мате. Хоча, чесно кажучи, запах цієї трави мене дещо насторожив і знеохотив пробувати її взагалі. Отож, знов-таки, враховуючи походження трави, залив я її не 70-ма градусами, а 64-ма.
•
Перше доливання: овва! На мій приємний подив, аромат дійсно перевтілився на а-ро-мат. Спочатку в голові вертілися асоціації:
хлібно-арахісові відтінки, висохлі річкові мушлі, річковий пісок... Із цими роздумами зробив перший невеликий ковток, на який пішло все перше доливання.
•
Друге: смак нагадує
трав'яний чай. Точно трав'яний чай, але який?.. Карпатські трави чи лісові ягоди, гібіскус, чебрець... Ні, радше
шавлію, точно, нагадує шавлію! А запах, ну-ну-ну, який запах, у-у-у...
Горобина! Точно, горобина! Це найконкретніша асоціація.
Ось вона, значить, яка ця катуаба. Нічим не відрізняється від шавлії.
•
Третій ковток: вода вже менше всотується в жербу. Ця затяжка, як і перші дві, мала такий самий насичений і глибокий смак. Одначе, невідчепна монотонність шавлії добряче
набридає...
•
Четверта порція: поміж шавлії нарешті визирає післясмак жерби. Хоч додаток катуаби повністю не маскує собою траву (як це роблять, скажімо, концентровані додатки м'яти/есенцій у «
Kamb'і» з м’ятою та больдо, а тим більше – у «
Select'і
Siluet'і»), але й не дає ка'а показати себе. Тож жерба відчувається лише в післясмакові. Зате анальгіноподібна кислинка-гірчинка, притаманна парагвайкам, тут стає на повний зріст.
•
П'яте доливання: незмінна тривалість і міцність.
•
Шосте: зростає кислинка, мате піниться.
•
Сьоме: трохи полегшується, вирівнюється смак, кислинка притлумлюється, гіркота увиразнюється. До речі, ніякого смаку органіків, ніякої зеленавості. Однак і пересмаженості не помічається, попри початкову сухість трави.
•
Восьме: повністю заливаю суху верхівку (тут і надалі ллю воду не з чайника, а з термоса, де вона трохи тепліша).
•
Дев'яте: в'язкість та однотонність. Затухання смаку.
•
Десяте–одинадцяте: майже лавадо.
•
Дванадцяте: із відчуттям певного смаку
«Камби» без домішок, мате лине в лавадо (ще раз-два, правда, можна спробувати понастоювати-попромивати).
Підсумки: мольєнду
«La Potente» добре опанує лише ложка. Помел більше схожий на уругвайський, а не парагвайський. Запах сухої трави трохи лячний. Запах мокрої – принадніший. Засипка 2/3 в 220-мілілітровій калабасі дозволяє пити тривалий мате (певно, вирішальну роль тут грає велика кількість пилу). Про енергоефект не розповідатиму (останнім часом тему кофеїнової/матеїнової дії вирішив не обговорювати, оскільки її не помічаю. Тонометром перевіряти лінь.
). Про афродизіак-дію тим більше промовчу.
Якщо пачка 0,5 кг залишиться до сезону терере, спробую відгукнутися й про те, як ця трава поводить себе в холодному варіанті. Ураховуючи те, що я далеко не шанувальник компуест, жерба ця таки може зберегтися до літа.
За те, що катуаба домінує і перебиває жербу своєю шавлієвістю майже все матеювання, знімаю кілька балів. А за те, що
«La Potente» криє в собі ароматичну таємницю (запах сухої та мокрої трави кардинально відрізняється) і марка тривала – додаю.
Це жерба не на кожен день: компуесту та ще й у гарчому варіанті пити щодня – знущатися з матемана.
6 із 10, камради, товариші, знайомі та незнайомці.