Fede Rico Organica

[Don Ramón]

Отведал давеча в гостях у друга "Фёдора органического" нынешнего сезона. Интересный вариант. Понюхавши, не поверил, что это чистая йерба, думал компуэста. Не знаю отчего, но сразу вспомнилась Аврорезинья )) может от "уток" и "велосипедного талька" . Но вообще интересная трава, если не перегревать пьётся легко и приятно. Из ближайшего ассоциативного ряда - Камба и селекционная Селекта

ФедеРико Ла Мехор--- тут следует сделать упор именно на конкретном названии,ибо ФедеРико Органика имеет несколько вариантов. На Ла Мехор указано,что это вариант идеален для мате ( имеется ввиду горячий способ приготовления,что и изображено на пачке). Какой вывод последовал насчет его крепости? Читал на авторитетном польском сайте, что данный продукт едва ли не самый крепкий (!) из всей жербы вообще, по крайней мере той,что бывала в Европе когда либо. Ведь это деспалада,еще и парагвайская.

[sao007]

Аврорезинья

Арво!)...И, кстати, а что вспомнилось? Что за трава?

[Cebador]

Отведал давеча в гостях у друга "Фёдора органического" нынешнего сезона. Интересный вариант. Понюхавши, не поверил, что это чистая йерба, думал компуэста. Не знаю отчего, но сразу вспомнилась Аврорезинья )) может от "уток" и "велосипедного талька" . Но вообще интересная трава, если не перегревать пьётся легко и приятно. Из ближайшего ассоциативного ряда - Камба и селекционная Селекта

[Станислав]

Железный Парагвай, простой как солдатский сапог

[bananashop]

Попробовал новую органику, на голову превосходит Мехор. Вкусный , мягкий, крепкий, думал что будет такой же или хуже, но нет коза меня забодай 

[Cebador]

тогда не понимаю откуда легкий ментоловый холодок и омерзительный привкус больдо

Калабас недостаточно хорошо промытый после El Moncayo. IMHO.

[sao007]

bananashop, откуда-откуда...из мозга, вестимо

[bananashop]

тогда не понимаю откуда легкий ментоловый холодок и омерзительный привкус больдо

[sao007]

bananashop, органики Ля Мехор и Феде Рико - йербы без добавок. Болдо там нет. Не дурите людям головы.

[bananashop]

Получил Fede Rico La Mejor. Открыл пачку -обычная деспалада. Попробовал, нет -это компуэста, болдо прям выпирает, я не поклонник кошачей мяты или как его там дикого лимонника, мне кажется она портит вкус Йербы, добавляя излишней аптечной горечи,но La Mejor  хорошая. Энергетика на уровне,- выпил с утра, сразу проснулся и взбодрился.

[Cebador]

Дикая вещь. Не просто воодушевляет, а бросает в эйфорию

Чёй-та мне нынешний "Фёдор" совсем не в ту бомбилью заходит 
Как-то горьковат и запаха практически нет, не в пример тому, 2-х летней давности, что вкушали на 30-м клубном матеандо>>

Подозреваю улежался и подвыветрился, "поблекли яркие тона" (с)... что и >>двойная пачка<< не спасла

[sanchouz]

Дикая вещь. Не просто воодушевляет, а бросает в эйфорию

[DIaMONd88]

Ураховуючи походження цього Федора, промивав його 60-градусною водою. Одне доливання, друге, третє... а він якийсь незмінно млявий, невиразний. Аж знеохотився писати розгорутий огляд. Якби ж хоч одноманітність амарго, так навіть її не було!

ІМХО, на "Птахаріто" зовсім не схожий. Ні за запахом, ні за смаком. Запах доволі слабенький (що в сухому, що в мокрому стані). Нагадує лайтовий варіант своєї рідної сестри "Ла Потенте" (без катуаби ж ). Виникають ті самі асоціації з сухою меленою гірчицею та якісь ледь помітні пряні нотки.

На смак яка? А така, ніби в пачку Федора засипали ту ж "Ла Потенте", тільки знов-таки без катуаби.

Може, хоч і парагвайка, треба її трохи ошпарити 70-градусною водичкою? Так ошпарював уже ж. Півпачки як випив я її, гарячішою приймав... Певно, мате з Федіра був такий кволий, що і не відклався в пам'яті аромато-смаковими асоціаціями.

Одним словом, камради, хочете яскравої парагвайки, то ліпше купуйте "Пахаріто". Ну, а як знайдеться - і ще якусь строкатішу, бо "Пташка" комусь, бачте, теж видається тривіальною. Але я до них не належу.

[Cebador]

Первое знакомство в общих чертах: что-то среднее между Курупи и Камбой.   Запах сухой травы: ромашка с какой-то "кислинкой". Помол очень мелкий, сначала даже боялся что моя бамбуковка забьётся - ан нет, вытянула молодцом все 12 доливок   Проливал водой 50^о (по прибору) с постепенным остужением до температуры тела   В первых двух заливках ярко-выраженный оттенок черноплодки/черёмухи (непременно сушёных), но чернослива в традиционном копчении не заметил   на третьей после настаивания около 7 минут - нарисовалась...настойка календулы да притом так чётко, как свеже-проявленная фотоплёнка (кто знает - поймёт   ). Затем постепенное спадание и "замораживание" вкуса начиная с 7-й доливки и вплоть до 12й на уровне какой-то аптечной травяной настойки (какой именно, так и не смог вспомнить ) однако ещё не лавадо - оное наступило где-то между 12й 13й доливками, когда "стенка осела", а трава уже отказывалась подниматься за водой. Вкус в контуре отдалённо сохранялся, но никакого удовольствия это уже не доставляло. После такого матепития захотелось "йербы для души"   - пошёл на кухню за Андресито(м).

С точной оценкой пока воздержусь, но явно не более 7 баллов из 10.

Видеообзор с 30-го клубного матеандо>>

[DIaMONd88]

«La Potente» – потенційна шавлія з гірчично-горобиновим запахом

LOT. 08B114C
ENV. 08ABR15
VEN. 08ABR17

Друга марка з закупівлі продегустована. Додав я її до свого замовлення не через домішку, котра може викликати на обличчях матеманів сороміцькі усмішки, а через бажання спробувати нову для себе жербу. Уже не раз я зарікався, що відмовлятимусь від компуест, і ось знову не стримався. Подумав: ну, якщо в тій жербі лише одна додаткова рослина (а не дві чи три, до чого часто вдаються виробники компуест), то візьму її.

Пачка цієї жерби має доволі тонкий, не дуже цупкий, зате злегка ламінований папір. Ніякої герметичності: верхня частина упаковки приклеєна хіба що самим паперовим стикером.

Відкривши пачку, вразила занадто дрібна мольєнда (побіг замінив очеретяну бомбіжу на ложку). Спочатку здалося, що наповнення упаковки – суцільне борошно у стилі шимаррона, проте не зеленого, а світло-коричневого кольору. Замість паличок там видніються якісь ворсинки. Гілочок небагато. Коли ж придивитися – можна побачити і дрібненьке та крихке листя цієї парагвайки.

Запах здивував мене ще більше, аніж помел. Спочатку виринули асоціації з сухою гірчицею. Потім де-не-де відчулися нотки м'яти (хоча м'яти, як зазначено на упаковці, там не має бути). Після чергового принюхування визирнула певна солодкавість, подібна до прополісу (але не така приємна). Пощипування в ніздрях спонукало подумати: а точно це гірчиця, не чорний перець або натертий хрін? Одним словом, домінувала якась аптечна основа.

Оскільки нині зовсім не сезон терере, у холодильнику лід у формах я не тримаю, та й пригадавши всетемпературність «Pajarito», вирішив ризикнути та приготувати мате. Хоча, чесно кажучи, запах цієї трави мене дещо насторожив і знеохотив пробувати її взагалі. Отож, знов-таки, враховуючи походження трави, залив я її не 70-ма градусами, а 64-ма.

• Перше доливання: овва! На мій приємний подив, аромат дійсно перевтілився на а-ро-мат. Спочатку в голові вертілися асоціації: хлібно-арахісові відтінки, висохлі річкові мушлі, річковий пісок... Із цими роздумами зробив перший невеликий ковток, на який пішло все перше доливання.

• Друге: смак нагадує трав'яний чай. Точно трав'яний чай, але який?.. Карпатські трави чи лісові ягоди, гібіскус, чебрець... Ні, радше шавлію, точно, нагадує шавлію! А запах, ну-ну-ну, який запах, у-у-у... Горобина! Точно, горобина! Це найконкретніша асоціація.

Ось вона, значить, яка ця катуаба. Нічим не відрізняється від шавлії.

• Третій ковток: вода вже менше всотується в жербу. Ця затяжка, як і перші дві, мала такий самий насичений і глибокий смак. Одначе, невідчепна монотонність шавлії добряче набридає...

• Четверта порція: поміж шавлії нарешті визирає післясмак жерби. Хоч додаток катуаби повністю не маскує собою траву (як це роблять, скажімо, концентровані додатки м'яти/есенцій у «Kamb'і» з м’ятою та больдо, а тим більше – у «Select'і Siluet'і»), але й не дає ка'а показати себе. Тож жерба відчувається лише в післясмакові. Зате анальгіноподібна кислинка-гірчинка, притаманна парагвайкам, тут стає на повний зріст.

• П'яте доливання: незмінна тривалість і міцність.

• Шосте: зростає кислинка, мате піниться.

• Сьоме: трохи полегшується, вирівнюється смак, кислинка притлумлюється, гіркота увиразнюється. До речі, ніякого смаку органіків, ніякої зеленавості. Однак і пересмаженості не помічається, попри початкову сухість трави.

• Восьме: повністю заливаю суху верхівку (тут і надалі ллю воду не з чайника, а з термоса, де вона трохи тепліша).

• Дев'яте: в'язкість та однотонність. Затухання смаку.

• Десяте–одинадцяте: майже лавадо.

• Дванадцяте: із відчуттям певного смаку «Камби» без домішок, мате лине в лавадо (ще раз-два, правда, можна спробувати понастоювати-попромивати).


Підсумки: мольєнду «La Potente» добре опанує лише ложка. Помел більше схожий на уругвайський, а не парагвайський. Запах сухої трави трохи лячний. Запах мокрої – принадніший. Засипка 2/3 в 220-мілілітровій калабасі дозволяє пити тривалий мате (певно, вирішальну роль тут грає велика кількість пилу). Про енергоефект не розповідатиму (останнім часом тему кофеїнової/матеїнової дії вирішив не обговорювати, оскільки її не помічаю. Тонометром перевіряти лінь. ). Про афродизіак-дію тим більше промовчу.

Якщо пачка 0,5 кг залишиться до сезону терере, спробую відгукнутися й про те, як ця трава поводить себе в холодному варіанті. Ураховуючи те, що я далеко не шанувальник компуест, жерба ця таки може зберегтися до літа.

За те, що катуаба домінує і перебиває жербу своєю шавлієвістю майже все матеювання, знімаю кілька балів. А за те, що «La Potente» криє в собі ароматичну таємницю (запах сухої та мокрої трави кардинально відрізняється) і марка тривала – додаю.

Це жерба не на кожен день: компуесту та ще й у гарчому варіанті пити щодня – знущатися з матемана.

6 із 10, камради, товариші, знайомі та незнайомці.