«Ла Оха», «Ла Оха» – волошок епоха Взяв із підвіконня її – свою першу калабасу. Коли розпочинаю дегустацію нової марки жерби, ця 220-мілілітрова посудинка – моя незмінна фаворитка. Днями
Cebador люб'язно поділився зі мною пробними відсипками свіжої трави, тож сьогодні вже я з вами, риб'ята, розділю один із найулюбленіших моментів матемана – куштування нової жерби. Точніше, ви дізнаєтеся мої враження від марки каа під назвою
«La Hoja Selecсion Molienda Selectiva». Цією свіжою травою (її термін придатності збігає в вересні 2015 року) клабери вже смакували в терере на
27-ому офіційному засіданні. Однак, ніщо не вивідує секрети жерби так добре, як 70-градусна вода, тож саме її я й залив до літрового термоса. Пробник використав увесь, тож спробую окреслити свої враження вже з першої уважної дегустації.
Засипавши до калабаси еталонні 2/3, помаракасив її. Мольєнда цієї жерби, скажу я вам, доволі дрібна, колір – темно-зелений. На око, «Ла Оха» – це приблизно 70% маленьких шматочків листя, 20% доволі великих гілочок (не таких, як у «Colon'a», але великих) і незначний дріб'язок пилу. «А ще 10% що?», – запитаєте ви. Відповідаю – маленькі ворсинки. Так-так, мабуть «Ла Оха» – це перша жерба, в якій я помітив найбільше такої субстанції.
Вибачайте, однак помел сухої трави не сфотографував. А от зображення розбухлого лавадо, відзнятого на наступний після дегустації день, розташоване в прикріпленому нижче файлі.
І от довгоочікувана мить – пізнання «Ла Охи» нюховими рецепторами. Солодкавий
аромат цієї жерби нагадує медоносні квіти. От якщо вам випадала нагода назбирати волошок, а потім устромити носа в відерце з ними, то ви впізнаєте цей запах.
Залив першу порцію води й вставив
очеретяну бомбіжу. Терпляче почекав хвилину (на більше сили волі не вистачило
). І ось іще довгоочікуваніша мить – пізнання
смаку...
Ви знаєте, «Ла Оха» однозначно асоціюється з парагвайською травою. Ні-ні, нагадує не аргентино-парагвайську суміш, а саме парагвайку. Якби мені дали спробувати цю жербу й не сказали, що це за марка, я б однозначно сказав – парагвайська.
«Ла Оха» має густий однотонний смак, однак не такий міцний, як, скажімо, «Коста» чи «Росамонте». Є ледь помітна кислинка й зовсім відсутня гіркота (нагадую, вода 65–70°C). А от притаманного багатьом маркам жерби смаку свіжоскошеної трави «Ла Оха», як на мене, не має. Перша промивка видалася легкою і приємною. Заглибився у свій банк пам'яті й підібрав такі гастрономічні асоціації: смак цієї трави нагадує компот із диких чорних черешень. Помітив, що густа фактура напою злегка крохмало-киселеподібна.
Трава щедро набубнявіла і зайняла весь простір калабаси. Після кожного повного доливання вдавалося потягнути три середні ковтки.
Ну а тепер про промивчастість «Ла Охи». Перші доливання я здійснював із незначним інтервалом часу – від 1 до 5 хвилин. І знаєте, до 7-ї промивки «Ла Оха» трималася без змін. Додавши воду всьоме, залишив жербу на хвилин 15. Вже з 8-ї промивки почалося відчутне спадання смаку. З 9-ї амплітуда цього процесу збільшилась. І ось уже на 14-й заливці трава, на мій погляд, перейшла у стан лавадо. Смак вичерпався, почала проявлятися гіркота (колись іще, пригадую, дивувався, що в промитій траві виникає гіркота
).
Про
ефект у мене краще не питайте. Після року матеманського стажу мені досі здається, що лише деякі марки каа прискорюють моє серцебиття. «Ла Оха», схоже, має доволі спокійний вплив на організм.
Висновок: приємна, ароматна і смачна марка, яку я б залюбки вживав часто. Геть ядерної виразності вона не має, однак у цьому її особливість – належати до легких ароматних марок на кожен день. А для тих, хто її не п'є кожен день – це чудова трава для різноманіття й на свята. Думаю, можна її радити початківцям. Однак якщо ви хочете познайомити людину з традиційною аргентинською жербою, то оберіть іншу марку, бо хоч у цієї красуні й аргентинське громадянство, за національністю вона точно парагвайка
.
Загалом «La Hoja Selecсion Molienda Selectiva» заслуговує від мене на сімку-вісімку.