Розкажу вам життєву історію, яку мені переповідали. Стосується вона, правда, більше зведеного брата мате - зеленого чаю. Але наша улюблена єрба теж спокійно могла б стати головним героєм того, про що я далі розповім. Так от, якось дороги одного любителя чаю і пепеесників перетнулися на одній із вечірніх вулиць. Відбулася стандартна процедура в таких випадках: його сумку перевірили на вміст. А хлопчина той вже тиждень носив у своєму бегу розсипану упаковку зеленого чаю. Патрульні її запеленгували і сказали щось на зразок: "Ну ти попав..." Звісно, його словам, що то, мовляв, зелений чай, ніхто не повірив. Майбутню чайну заварку довго мацали, нюхали, потім знову мацали й нюхали. І нарешті виявилося, що запах, консистенція та інші ознаки безумовно вказують лише на зелений чай.