А бомбильей мешал, чтобы ложку не мыть. Я ей же накладывал мед.
Ну и через нее желательно пить.
Так ложку заради економії сил і води можна облизати
З іншого боку, цікаво виходить: виїдати кавун, щоб зробити з нього матеро, значить не лінь, а на ложку пів джоуля енергії витрачати не хочеться?
Окрім того, невже після кавуна, який на 90% складається з води, захочеться ще щось пити?
Вид жижи, конечно, не презентабельный, но главное вкус и эффект.
Плюс приятный бонус - отсутствие напрягов с термосом, мытьем калабаса.
Для мене презентабельність важлива. Терере в апельсині чи грейпфруті, а тим більше - в поронго, тут однозначно виграє. І взагалі, така мішанина, в якій поєднані окріп, сік кавуна та жерба, розмішана бомбіжею, вибачайте, не для мене. З льодом і холодною водою ще куди б не йшло.
Термос ніколи не вважав тягарем під час матеювання, а навпаки - невід'ємним його складником.
Калабасу іноді лінь мити, однак ця лінь швидко зникає, коли хочеш подякувати посудинці, з якої насолоджуєшся мате.
Певно, щоб уникнути вищенаведених незручностей, варто використовувати маленький кавунчик. Або - диньку
P. S. Якраз якось більше помічав, що люди їдять кавун шматочками, а не ложкою