Dulce Beso

[DIaMONd88]

Cebador підігнав зразочок Dulce Beso Molida Fina 04/25 (Себадоре, це envasada чи vencimiento?). Наш Поводир замовляв нарис, але я вирішив замахнутися одразу на огляд. Зразок є зразок, тож фіксую враження вже під час дебютної дегустації.

Калабаса 250 мл, 3/4 жерби, бомба – нерж., близько 75-80 °C вода – уперед!

Перша суха ароматична асоціація – дещо вивітрена Коста. Жерба дрібного однорідного помелу й забарвлення в стилі уругвайок – не зелена чи світло-зелена, а світло-коричнева. Запах мокрої вже нагадує старий Пахаріто (той, що ще був зі своїм знаковим парагвайським барбакуа).

Перше-друге доливання – за смаком ті самі на 90%-деспаладні tipo PU 1 на кшталт Канаріаса з їхнім гіркувато-їдким смаком і посмаком анальгінової таблетки з паленим/пересмаженим соняшниковим насінням. Цілковито розкривається вже на другому доливанні.

На третій затяжці трохи пригадався (щоб йому, постійно ввижається! ) присмак якогось із Краусів, одначе точно не органіків. Такий собі вельми старанно (я б сказав – на межі) просмажений Краус. У посмаку – гірко-терпкі сигари.

Четверте – смакових змін нема. Усе тримається в межах вищезгаданого. Тягнеться тугенько (навіть із ложкою), як і має бути з PU 1.

П'яте доливання – амарговість послаблюється. Хоча посмак незмінно стійкий. Із амарговістю одночасно гомонить трав'яна солодкавість, дуже віддалено схожа на стевію, а більше – на пожовану стеблину з луки чи розбавлений кленовий сироп. 

Шосте – заливаю суху частину. Трава настільки розбухла, що виходять десь дві невеликі затяжки. (Нотатка на майбутнє: у калабасі 250 мл краще готувати пропорцію 2/3). Після заливання сухої частини попередня насиченість повертається.

Сьоме (мате трохи постояло) – насиченість знову на дещицю полегшується й на передньому плані з'являються ноти деревної кори. Посмак (вангую ґвалт Cebador'а  ) – кава середнього обсмаження. Ну добре – цикорій або тостада.  

Восьме – смак тримається. Хоча амарговість уже не така, але про шлях до лавадо поки – анітелень! Уже десь 3–4-й раз заливаю водою просто з посудини Дьюара (до цього дещо остуджував її в чахаї) і настоюю. Барбакуа теж тримається (хоч я б не сказав, що ця жерба із самого початку була якимось чжень шанем сяо чжуном).

9 – йой, що я вам скажу, тримається смак. Доливання утворили певний кратер, трава утрамбувалася. Навіть затяжки зросли – виходить дві з половиною середні чи три маленькі затяжки.

10, пані та панове! Лише на 10-му почався шлях до лавадо. І то, для багатьох це – іще не шлях до лавадо.

11 – насиченість смаку помітно зменшилася. У ньому домінує гіркота, в посмаку – терпкість і легка кислинка/анальгін. 12 – іще дужче наближення до лавадо. Близько 15-ї – лавадо.

Сила: для шанувальників уругвайок, деспалад, амарголюбів/мате-чефірників, а також каволюбів і курців/екскурців – саме те. Точно не для першого знайомства з мате ніжних неофітів.

Мені не вистачило оригінальності й різнобарвності смаку. Думаю, їх можна було би достягнути, зокрема, менш потужними стадіями сапеко-сапекадо. Це я би порадив усім виробникам із ПА, бо продукція PU 1 частіше нагадує тостаду, а я за те, щоб вона була ближчою до елаборад кон пало. І саме через це я всілякі Канаріаси й не дуже люблю (п'ю під настрій, рідко замовляю) і не розумію деяких екзальтованих відгуків про них. Але хто ми такі, щоб повчати жербатеро чи диктувати комусь смаки!

Поставив би десь 6.8 (майже рейтинг нормального кіно на IMDb ), одначе ставлю 7-ку за амарговість і разючу тривалість, котрими нині мало які жерби можуть похвалитися.

UPD: стосовно запитання на початку допису, то вже помітив, що йшлося про енвасаду. Річ у тім, що для точності дегустації стараюсь не читати попередні пости в гілці. Але це – лише перед, зрозуміло, оглядовим матеюванням.

[Cebador]

и ещё один дегустатор опробовал продукт:

[nigilist]

Dulce Beso Yerba Mate Especial Barbacuá
Благодаря обстоятельствам и доброте Себадора, испил этой ербы.
Вкус, резкий тёрпко-горькая полынь.
Пьётся долго.
Однозначно НЕ на каждый день.
Эффект как от дексаметазона ( ВСЕМ желаю не иметь такой аллегории ) бодрость, дыхание спокойнее и глубокое, взгляд яснее.

[sao007]

Он точно был у тебя Especial tradicional

этот, да. на первом фото.

[Cebador]

А якщо орієнтуватися на показник "насичений смак починає зникати", а не на лавадо, то скільки максимально амаргових доливань виходить?

Так я і зазначено - не менше 10 точно

[Cebador]

Cтранная инфа, причем очень. Грешу на небольшой формат производства, который, в отличие от какого-нибудь современных технологий "Колония Либих", может нет-нет да и сыпануть партию вот такого "ПУ1". Мой "Сладкий поцелуй" был типичной фермеркой. С классической, пусть и мелковатой элаборадой кон пало и запахом из пачки фермерской же барбакуа(и вкусом!).

Он точно был у тебя Especial tradicional или же Especial molida fina?
У меня очевидно второй (на фото ниже):

[sao007]

Cтранная инфа, причем очень. Грешу на небольшой формат производства, который, в отличие от какого-нибудь современных технологий "Колония Либих", может нет-нет да и сыпануть партию вот такого "ПУ1". Мой "Сладкий поцелуй" был типичной фермеркой. С классической, пусть и мелковатой элаборадой кон пало и запахом из пачки фермерской же барбакуа(и вкусом!).

[DIaMONd88]

интересная йерба из Мисионеса, которая вас 100% удивит

Хитро, вельми хитро . Написано, що "здивує", але чи приємно – дізнаєшся лише в кінці дегустаційного огляду :

Чисто субьективно, для меня продукт зашёл так себе

Продолжительность вкуса - 9, пил уже трижды из разных сосудов и в разной пропорции от 1/2 до 3/4 - могу сказать что однозначно выдерживает более 10 доливок. Кому-то зайдет и 17, но тут уже вопрос степени промываемости, которая после 12й становится заметной В целом долгота на высоте, что характерной для выдержанного эспесиаля

А якщо орієнтуватися на показник "насичений смак починає зникати", а не на лавадо, то скільки максимально амаргових доливань виходить?

[Cebador]

Dulce Beso especial molida fina - из свежеопробованного, прямо просится на мини-обзор, даже без видео

Оочень нетипичная, интересная йерба из Мисионеса, которая вас 100% удивит

Дата фасовки: 04/2025 (до 2027г соответственно)
Бленд: заявлен elaborada con palo, де-факто: TIPU1 
Выдержка: 24 мес, натуральная, барбакуа

Упаковка: бумажная, простая без ламинации, при этом герметично заклеена - 

Аромат: - 7
Из пачки йерба пахнет бумагой - и это не прикол, то ли особенность упаковки, то ли специфика выдержки, но стоит её смочить, как сразу прорезается характерный и знакомый нам по Onoiru aka El Legendario "парагвайский душок" барбакуа, который пожалуй ближе всего ассоциируется со шпротами "Рижское золото"

Вкус и послевкусие: - 8
Несмотря на "ну ооочень не типичную" элабораду с палочками  которые там надо искать реально под микроскопом больше напоминающую уругвайский мелкодисперсный tipu1 и сошедшую скорее за какую-то мелкофермерскую деспаладу, если бы только лист был покрупнее, и даже несмотря на мелкие чёрные листочки "артитос" встречающиеся в бленде - вкус не отдаёт чрезмерной горечью. Впрочем это зависит от температуры воды - стоит её поднять до 80+ и будет уже горчить.
Если вода в пределах 70-75, то йерба раскрывается мягко и сочно, вкус напоминает упомянутые парагвайские бренды с золисто-цикориевым послевкусием Само-собой от уругваек отличается не только цветом бленда, но и вкусом, который не такой "бархатный" а скорее "деспаладный" - к каким брендам ближе - см.видеообзор

Продолжительность вкуса - 9 пил уже трижды из разных сосудов и в разной пропорции от 1/2 до 3/4 - могу сказать что однозначно выдерживает более 10 доливок. Кому-то зайдет и 17, но тут уже вопрос степени промываемости, которая после 12й становится заметной В целом долгота на высоте, что характерной для выдержанного эспесиаля

PS: Чисто субьективно, для меня продукт зашёл так себе, "щенячьего визга" не вызвал в силу своей монотонности но вместе с тем, не хочу чтобы субьективная оценка портила общий портрет очень достойного бренда и ставлю твёрдые 8/10