Ураховуючи походження цього Федора, промивав його 60-градусною водою. Одне доливання, друге, третє... а він якийсь незмінно млявий, невиразний. Аж знеохотився писати розгорутий огляд.

Якби ж хоч одноманітність амарго, так навіть її не було!
ІМХО, на "Птахаріто" зовсім не схожий. Ні за запахом, ні за смаком. Запах доволі слабенький (що в сухому, що в мокрому стані). Нагадує лайтовий варіант своєї рідної сестри "Ла Потенте" (без катуаби ж

). Виникають ті самі асоціації з сухою меленою гірчицею та якісь ледь помітні пряні нотки.
На смак яка? А така, ніби в пачку Федора засипали ту ж "Ла Потенте", тільки знов-таки без катуаби.
Може, хоч і парагвайка, треба її трохи ошпарити 70-градусною водичкою? Так ошпарював уже ж. Півпачки як випив я її, гарячішою приймав... Певно, мате з Федіра був такий кволий, що і не відклався в пам'яті аромато-смаковими асоціаціями.
Одним словом, камради, хочете яскравої парагвайки, то ліпше купуйте "Пахаріто". Ну, а як знайдеться - і ще якусь строкатішу, бо "Пташка" комусь, бачте, теж видається тривіальною. Але я до них не належу.