Раскольцовка калабаса: ЗА И ПРОТИВ:

[Кен Титанов]

Стосовно оживлення калабас

Давно для себе зрозумів, що всі ці історії з оживленням лагенарій обов'язково(!) свіжою й хорошою жербою – це байки для неофітів, які можна додати до збірки "Історії корінних народів Південної Америки", котрі, якогось дива, переказані й записані ґрінґо й для ґрінґо, а не індіанцями. Наскільки пригадую, із одного чи двох поронго я починав пити після двох процедур (вони ж здебільшого, пам'ятаємо, уже очищені від плівки):

– заливання водою температури довкілля, у котрому перебувало матеро, із настоюванням цієї води десь пів години;

– обмивання посудинки окропом.

Усе.

Перший пункт вирішив робити після гіркого досвіду: омріяне поронго з широчезною горловиною (на яке я натрапив кілька років тому в нині закритій крамниці) я додумався одразу оживляти жербою й гарячою водою. А воно взяло – і луснуло! Трішки, але цього було достатньо, щоб поронго залишилося самотньо стояти на полиці.

А для чого, пригадаємо, передусім потрібне оживлення? Для:

– запобігання розтріскування нової/давно залежалої калабаси;
– ліпшого відлущування внутрішньої лагенарної плівки;
– нівелювання присмаку гарбуза.

Одначе для цього всього жерба... не потрібна (мається на увазі жертвування першою жербою).

Змочена трава просто дозволяє воді не так швидко випаровуватися. Якщо ж ви маєте можливість частенько (особливо в перші години оживлення) доливати воду, то й жерба тут не знадобиться. Ба більше: якщо ваша калабаса без декоративних елементів (шкіряна обшивка, водорозчинна фарба тощо), то її геть можна занурити у відро з водою, злегка притиснувши яким-небудь гнітом. Після цих маніпуляцій вона так само піддасться очищенню чайною ложкою, як і після настоювання з жербою.

Те, що калабаса просочується ефірними оліями, дубильними речовинами й закриває пори (не протікає)... це також почасти із розряду вищезгаданих байок. Чому? Бо коли ми починаємо пити з калабаси, то вона водночас просочується цими речовинами. Тому ремарка Станіслава щодо використання лавадо для оживлення – насправді найкращий варіант. Бо раптом там хтось відчує якийсь страше-е-нний присмак тикви чи гіркоту! Мене вони особисто не лякають, а навіть тішать. 

Та й указівки початківцям "не оживлюйте калабаси "поганою" жербою або ж таким видом жерби, як компуеста" – теж нісенітниця. Я зі своєї найпершої калабаси й мате з компотом пив, і з молоком, і з медом, компуести різні... І нічого. Жодних там присмаків не залишилося. У ній із часом утворюється космічний мате-вакуум, спутником якого слугує ледве помітне (навіть через роки) гарбузове відлуння. 

Стосовно обідка

Якщо про мідь уже точно відомо, що вона шкодить організму доволі швидко, то алюміній – досі не з'ясовано на 100 %. Радо почитаю пруфи на цю тему (і як це кавомани досі п'ють із алюмінінієвих "гейзерок"? ). Більше шкоди від пластикових пляшок, оскільки мікропластик знайшли й на мікрорівні (у плаценті), і на глобальному (у мешканцях Маріанського жолоба). Але, гадаю, Станіслав (як і всі ми освічені) досі користується PET-посудом й ін., а не носить із собою завжди й усюди скляну тару .

Геть не бачу причин знімати цей обідок, поки він сам цього не захоче. Та й калабаси я якось почав обирати апріорі без обідків.

Якось так.

Всё так. Алюминий как правило оксидирован, поерыт тонкой плёнкой оксидов. И вреден только свежепоцарапанный. Но и царапина довольно быстро покрывается оксидом и вуаля: пользуйтесь на здоровье. Не демонтИруйте(демонизИруйте) ободок калабаса.

[Станислав]

Коллеги подарили новую тыкву с че. Раскольцевал в тот же день. Спил ровненький приятный . Тыква сохнет быстро, все натурально, кайф)

[Don Ramón]

Внесу и свои мысли на данную тему
1)   Кольцо кольцу рознь.
И речь не сколько о том,из какого именно металла оно сделано, а как именно сделано и насколько качественно прикреплено к мате сосуду. Даже дорогие и прекрасные на фото мате сосуды в коже при реальном осмотре могут оказаться низкого качества… Вывод---мате-сосуд надо выбирать тщательно и не приобретать всякую ерунду.
2)   Даже качественно изготовленный сосуд может придти в негодность от неправильной эксплуатации.
А правильно эксплуатировать его помогут советы тут на Форуме,а также собственный здравый смысл.
3)   Если мате сосуд изначально изготавливался с кольцом, то логично предположить, что после снятия кольца выглядеть он скорее всего будет печально, а то и вовсе безобразно. В то же время есть ведь и мате сосуды, которые изначально были изготовлены без кольца. Такая практика распространена в Бразилии, и не только, когда используется толстостенная тыква, а верхние края ее ( т е горло) тщательно обрабатываются и делается их обжиг.
Такой мате сосуд – отличный вариант не любителям колец, да вообще достойный мате аксессуар для любого мателюбителя.

[турецкий]

Пока эту тему не подняли, даже и думать не думывал о подобном
В целом по-барабану, главное чтоб по-кайфу было употреблять растение!

[DIaMONd88]

Стосовно оживлення калабас

Давно для себе зрозумів, що всі ці історії з оживленням лагенарій обов'язково(!) свіжою й хорошою жербою – це байки для неофітів, які можна додати до збірки "Історії корінних народів Південної Америки", котрі, якогось дива, переказані й записані ґрінґо й для ґрінґо, а не індіанцями. Наскільки пригадую, із одного чи двох поронго я починав пити після двох процедур (вони ж здебільшого, пам'ятаємо, уже очищені від плівки):

– заливання водою температури довкілля, у котрому перебувало матеро, із настоюванням цієї води десь пів години;

– обмивання посудинки окропом.

Усе.

Перший пункт вирішив робити після гіркого досвіду: омріяне поронго з широчезною горловиною (на яке я натрапив кілька років тому в нині закритій крамниці) я додумався одразу оживляти жербою й гарячою водою. А воно взяло – і луснуло! Трішки, але цього було достатньо, щоб поронго залишилося самотньо стояти на полиці.

А для чого, пригадаємо, передусім потрібне оживлення? Для:

– запобігання розтріскування нової/давно залежалої калабаси;
– ліпшого відлущування внутрішньої лагенарної плівки;
– нівелювання присмаку гарбуза.

Одначе для цього всього жерба... не потрібна (мається на увазі жертвування першою жербою).

Змочена трава просто дозволяє воді не так швидко випаровуватися. Якщо ж ви маєте можливість частенько (особливо в перші години оживлення) доливати воду, то й жерба тут не знадобиться. Ба більше: якщо ваша калабаса без декоративних елементів (шкіряна обшивка, водорозчинна фарба тощо), то її геть можна занурити у відро з водою, злегка притиснувши яким-небудь гнітом. Після цих маніпуляцій вона так само піддасться очищенню чайною ложкою, як і після настоювання з жербою.

Те, що калабаса просочується ефірними оліями, дубильними речовинами й закриває пори (не протікає)... це також почасти із розряду вищезгаданих байок. Чому? Бо коли ми починаємо пити з калабаси, то вона водночас просочується цими речовинами. Тому ремарка Станіслава щодо використання лавадо для оживлення – насправді найкращий варіант. Бо раптом там хтось відчує якийсь страше-е-нний присмак тикви чи гіркоту! Мене вони особисто не лякають, а навіть тішать. 

Та й указівки початківцям "не оживлюйте калабаси "поганою" жербою або ж таким видом жерби, як компуеста" – теж нісенітниця. Я зі своєї найпершої калабаси й мате з компотом пив, і з молоком, і з медом, компуести різні... І нічого. Жодних там присмаків не залишилося. У ній із часом утворюється космічний мате-вакуум, спутником якого слугує ледве помітне (навіть через роки) гарбузове відлуння. 

Стосовно обідка

Якщо про мідь уже точно відомо, що вона шкодить організму доволі швидко, то алюміній – досі не з'ясовано на 100 %. Радо почитаю пруфи на цю тему (і як це кавомани досі п'ють із алюмінінієвих "гейзерок"? ). Більше шкоди від пластикових пляшок, оскільки мікропластик знайшли й на мікрорівні (у плаценті), і на глобальному (у мешканцях Маріанського жолоба). Але, гадаю, Станіслав (як і всі ми освічені) досі користується PET-посудом й ін., а не носить із собою завжди й усюди скляну тару .

Геть не бачу причин знімати цей обідок, поки він сам цього не захоче. Та й калабаси я якось почав обирати апріорі без обідків.

Якось так.

[XaPeK]

Свою историю описывал уже. Ничего в раскольцовке плохого не вижу, опять таки если это нужно. У меня от производителя под кольцом силикона было конечно не "как для себя", но он изначально все равно был. Я намазал так, что после установки кольца тряпкой мокрой этот самый силикон вытирал. Потом почти пол года гонял его по полной, с засыпкой/заливкой по самые края кольца. Пару месяцев почти каждый день сушил его на батарее, иногда горячей, вверх ногами. Все ок. Потом обжег его горящим коньяком, высушил, просыпал сухой йербой и пол года он был подставкой для бомбиль. На днях решил снова испить из тыквы, все целое, герметичное, красивое и вкусное
Так что тут каждый сам для себя решает

[Cebador]

Не удержался, потратил час времени, и вынес эту многолетнюю и как оказалось актуальную дискуссию в отдельный топик 

PS: Голосуйте уже наконец! И выкладывайте свои "возрастные" экземпляры подтверждающие ту или иную точку зрения

[Станислав]

Каждый волен пить из того, из чего хочет, и то, что хочет 

Давайте опираться на научные факты а не на самые поездатые поезда в мире

кислоты и щелочи, нагреваясь, реагируют с  алюминием.
Мате- кислая среда, вопрос закрыт.

Раньше в меди все ели, сейчас не едим, знаем что вредно.

Даже если бы ободочек был легкосъёмный из нержавейки, не оставил бы. На тростниковые бомбильи же не цепляем железный мундштук

Ну да и "блоха, с бомжа, ТИФОЗНОГО, с чердака, на меня ПРЫГ!!". 

[Михаил Георгиевич]

Давайте опираться на научные факты а не на самые поездатые поезда в мире

кислоты и щелочи, нагреваясь, реагируют с  алюминием.
Мате- кислая среда, вопрос закрыт.

Раньше в меди все ели, сейчас не едим, знаем что вредно.

Даже если бы ободочек был легкосъёмный из нержавейки, не оставил бы. На тростниковые бомбильи же не цепляем железный мундштук

Ну да и "блоха, с бомжа, ТИФОЗНОГО, с чердака, на меня ПРЫГ!!". 

[Станислав]

Давайте опираться на научные факты а не на самые поездатые поезда в мире

кислоты и щелочи, нагреваясь, реагируют с  алюминием.
Мате- кислая среда, вопрос закрыт.

Раньше в меди все ели, сейчас не едим, знаем что вредно.

Даже если бы ободочек был легкосъёмный из нержавейки, не оставил бы. На тростниковые бомбильи же не цепляем железный мундштук

Алюминий токсичный металл,

Где-то уже обсуждалось на форуме, что токсичен он только когда его поцарапать или натереть наждачкой и тут же облизать (опять же степень токсичности в сравнении с твёрдым растительным жиром неспопоставима )

Я вообще не знаю, как мы в СССР выжили готовя пищу в алюминиевых кастрюлях, с детского сада, через школу и ВУЗ питаясь в общепите алюминиевыми ложками и вилками.. Еще страна и умудрялась размножаться нарастающим итогом год к году..  А таперича вон чего: глютен не жрём, ГМО всюду промеряем, калабасы раскольцевали, БЖУ считаем, ПП блюдём, а оно не в коня корм.

[Михаил Георгиевич]

Алюминий токсичный металл,

Где-то уже обсуждалось на форуме, что токсичен он только когда его поцарапать или натереть наждачкой и тут же облизать (опять же степень токсичности в сравнении с твёрдым растительным жиром неспопоставима )

Я вообще не знаю, как мы в СССР выжили готовя пищу в алюминиевых кастрюлях, с детского сада, через школу и ВУЗ питаясь в общепите алюминиевыми ложками и вилками.. Еще страна и умудрялась размножаться нарастающим итогом год к году..  А таперича вон чего: глютен не жрём, ГМО всюду промеряем, калабасы раскольцевали, БЖУ считаем, ПП блюдём, а оно не в коня корм.

[Станислав]

Дело не только в грязи под кольцом. Хотя это и основная причина. Алюминий токсичный металл, и окольцованная тыква не просыхает.
Раскольцованный Карабас не требует ингаляций и проспиртовывания, достаточно тщательно стряхнуть воду перед просушкой и к утру Карабас высохнет. И высыхать он будет равномерно и служить йербой и правдой долгие годы, пока не уронете.

Прям вижу, как все побежали раскольцевывать серебряные тыквы и империалы за пару-тройку сотен долларов..   Все кольца на тыквах на месте, начиная с самой первой с 2004 года, как видите - жив вроде

Насколько я понял из описания имелось ввиду не альпаковое кольцо, а дешманское алюминиевое, которое само отпадает со временем от рассыхания тыквы...хотя немало зависит и от ровности рук мастера, который его садил - на БКК, к примеру, кольцо сидит плотно вот уже почти 18 лет ))

Да нет у меня альпаковых колец, обыкновенный «люминий» местами с вмятинами от падений. Периодически стерилизую калабасы на носике кипящего чайника и всё. Но если наши руки не для скуки и эстетика уступает надуманной брезгливости, то всегда можно заморочиться и содрать краску с авто, чтоб не вздувалась, собирая под собой ржавчину и грязь.

[Михаил Георгиевич]

Прям вижу, как все побежали раскольцевывать серебряные тыквы и империалы за пару-тройку сотен долларов..   Все кольца на тыквах на месте, начиная с самой первой с 2004 года, как видите - жив вроде

Насколько я понял из описания имелось ввиду не альпаковое кольцо, а дешманское алюминиевое, которое само отпадает со временем от рассыхания тыквы...хотя немало зависит и от ровности рук мастера, который его садил - на БКК, к примеру, кольцо сидит плотно вот уже почти 18 лет ))

Да нет у меня альпаковых колец, обыкновенный «люминий» местами с вмятинами от падений. Периодически стерилизую калабасы на носике кипящего чайника и всё. Но если наши руки не для скуки и эстетика уступает надуманной брезгливости, то всегда можно заморочиться и содрать краску с авто, чтоб не вздувалась, собирая под собой ржавчину и грязь.

[Cebador]

Прям вижу, как все побежали раскольцевывать серебряные тыквы и империалы за пару-тройку сотен долларов..   Все кольца на тыквах на месте, начиная с самой первой с 2004 года, как видите - жив вроде

Насколько я понял из описания имелось ввиду не альпаковое кольцо, а дешманское алюминиевое, которое само отпадает со временем от рассыхания тыквы...хотя немало зависит и от ровности рук мастера, который его садил - на БКК, к примеру, кольцо сидит плотно вот уже почти 18 лет ))

[Михаил Георгиевич]

Удаляем сразу кольцо, рассадник плесени и грязи.

Прям вижу, как все побежали раскольцевывать серебряные тыквы и империалы за пару-тройку сотен долларов..  Все кольца на тыквах на месте, начиная с самой первой с 2004 года, как видите - жив вроде. А вот этот раскольцованный черепок голодного негра меня культурно угнетает, валяется такой подаренный женой в шкафу, пару раз использовал его для перевозки дополнительной порции сухой йербы на семейные посиделки за городом, так и не поднялась рука его оживлять.