Стояв-стояв пробничок «Jesper'a» від Cebador'а (паперовий стаканчик, загорнутий у харчову плівку) в моїй мате-шафці, і, зрештою, прийшов його зірковий час – потрапив сей вид аргентинки з Місьйонес до моєї калабаси. Спочатку висипав траву на А4, щоб зробити фотки мольєнди (див. прикріплений знімок), а потім – одразу до гарбузика. Жерба якраз умостилася в 2/3 лагенарії.
Мабуть, довго я зволікав, перш, ніж посмакувати «Jesper'ом». Здалося, що трошки вивітрився він у стаканчику (хоча, чого б це? Трава ж була накрита поліетиленом
). Певно, подумав я, «Jesper» просто такий сам по собі. Коротше, виразної ароматичної палітри я в ньому не відчув, хоч і пильно рознюхував. Ні якогось смаженого насіння, ні соковитого зеленотрав'я, ні ще чогось яскравого в жербі мені не розкрилося. Аромат легкий і невиразний. Чимось нагадує «Pajarito» і «La Hoja», однак, знову ж таки, ця трава має значно «тихіший» за своїх колег шлейф, який навіть після намочування особливо не змінюється.
Перші дві промивки зробив швидко (тривали вони приблизно по 30 секунд). Третє і четверте додавання води були довшими. П'яте – знову швидке. Тільки на 6-7 промивці смак став виразним (при тому, що температура води з початку матеювання коливалася в межах 65-70°C). Відчулася незначна густота, але не така, як у «La Hoja». На сьомій промивці зі смаку визирнула легка солодкавість і ніжна терпкість. На 8 стала відчутна тонка кислинка.
Цікаво: трава не виявила жодного барбакуа, гіркоти чи відвертої кислоти. Одразу пригадалися органічні марки (ну, окрім «Тукана»
). Вирішив я глянути на упаковку «Хеспера». Дивно... слово «organica», яке більшість компаній виносить великими літерами на верхівку своїх пачок, на «Хеспері» видніється знизу й ледь помітно.
На 9-й промивці почалося спадання смаку. А на 10-й жерба якось різко перейшла у стан лавадо. Я її потім, правда, ще хвилин 15 потримав, щоб зробити додаткову затяжечку (розуміючи: пробник то на один раз) – трава почала віддавати лавадними гіркотою і зеленогороховістю.
Отже, «Jesper», як на мене, – вельми суавна марка (звик я, схоже, до амарговості «Рози»:)). Післясмак, до речі, має доволі стійкий. Для початківців – саме те. Ефект, мені здалося, ду-у-же м'який. Перші півгодини матеювання і подальший час після церемонії за психофізичними характеристиками були абсолютно збалансованими й урівноваженими.
Виразних комбінацій смаку, про які згадував
Cebador, я в «Хеспері» не помітив. Тож він, на мій погляд, доволі однотонний. Певно, треба буде познайомитися з цією жербою ближче. А то якось некоректно: після першого «побачення» з нею роблю висновки. З іншого боку, та ж «Ла Оха» вже на першій «зустрічі» повністю показала себе.
Ну, дегустація буде тоді, коли «Jesper» знову потрапить на наші терена з такої далекої і водночас такої близької провінції Місьйонес.
А поки що моя оцінка для нього 7 із 10.