Чайний гриб – тема, яка то зникає з нашого поля зору, то знову виринає в нових іпостасях. Особисто я пам’ятаю, як батьки тримали його на кухні перед нульовими. Потім він кудись зник (зазвичай про гриб забувають узимку, оскільки квасоподібні напої в холодну пору року непопулярні).
Нині створіння в трилітровій банці модно називати «
комбуча». Американцям він більше відомий як
SCOBY. Ще цю колонію дріжджів і бактерій іменують
тибетським і японським грибом, медузоміцетом і
зооглеєю.
Але суть моєї публікації – не нагадувальна реклама цікавого грибочка.
Борсаючись в інфі про медузоміцет, натрапив на вже давню цікаву згадку користувачки лайвджорналу
ya_ma_ma.
Вона написала таке: «У перший день нового року одна з моїх банок з комбуча спорожніла. Я вже кілька тижнів збиралася зробити комбуча не просто на чорному або зеленому чаї, а на мате. Мате було успішно замовлене з iherb, і вчора запущене у виробництво. Отже, зараз маємо: готову банку на вулуні, і тепер друга буде на мате. Процес нескладний, з огляду на те, що у нас вдома в всі люблять комбуча, я із задоволенням займаюся усім цим».Пізніше авторка додала:
«Вулун-комбуча взагалі чудова вийшла. Можна робити на чорному або на зеленому, аби не на тих чаях, що містять додатки й олії. Гриб цього не любить, може вкритися пліснявою. Ось на мате подивлюся, що вийде, але це не моя ідея, на ютюбі є доктор з Гаваїв, але суто на мате робить, мені стало цікаво спробувати». Пошукав і я цього дядька. Цікавий такий гіпі. Звуть його
доктор Роберт. Не зі всім, звісно, я погоджуюся, що він пропонує. Наприклад, Роб рекомендує екстрагувати мате для єрбучі у великій каструлі на малому вогні протягом тривалого часу (якщо не помиляюся, увечері ставить на газ, а вранці знімає).
Пізніше знайшов у мережі й крафтово-промислові варіанти єрбучі в пляшечках.
Словом, спробував і я зробити єрбучу. Узяв трилітрову банку, гриб, який уже підріс на звичному для себе червоному (за європейською класифікацією – чорному) чаї, цукор (десь п’ять столових ложок), екстрагував й охолодив мате і поставив у затемнене (але не цілковито темне) місце на кухні.
За таких умов напій настоєються днів 5-6.
Скажу чесно. Спроб у мене було три-чотири. Спершу готував на традиційній
Pajarito. Цікаво, що гриб надзвичайно посилив барбакуа. Мені це, як не дивно, геть не сподобалося, хоча в мате я барбакуа люблю. До речі, доктор Роберт рекомендував настоювати єрбучу на незадимеленій версії жерби. І, певно, мав рацію. Він там більше про користь, правда, говорив.
Наступні рази пробував
Aguantadora єрбучити. Одного разу вийшло доволі прикольно, але солодкувато (цукор не встиг ферментуватися, рано я вилив). А третій-четвертий рази надто гострим/оцтовим напій видався. Несмачно.
Що ще цікаво: недарма комбучу роблять на чаї. Річ у тім, що напій на екстрагованому листі камелії – це природне середовище для чайного гриба. А от єрба якось пригнічувала його. Гриб не хотів рости, або ріс вельми повільно. А ще від нього відлітали шматки.
Не витримав я цього, і продовжив дотримуватися традиційного рецепту.
Викладаю для порівняння світлини своєї медузки на чаї та залишки єрбучі (допити не можу). Колір на єрбі значно світліший і зеленавий.
Свою роль я виконав, нову тему започаткував. Може, хтось захоче поекспериментувати, і в нього/неї вийде смачніше.