За нинішньої погоди мимохіть стаєш тереристом. 

 От і я, палкий шанувальник 
гарячого Парагваю>>, неочікувано для себе зволожив пересушені після тривалого застою поронго. І використав для цього 
Ла Рубію, офіційний дворічний (за старими стандартами) термін придатності котрої збіг у листопаді 2019-го. 
Засип
ав до «талій» куй. Заливав водою, що постояла в холодильнику. І що б ви думали? Без тривалих настоювань і першого гарячого доливання парагвайська білявкав вдарила насиченим гірким смаком. Так було протягом двох терерувань (учора й сьогодні).  
А ще мене вразив ефект... Уже пролежана жерба спричинила доволі потужний пломінь усередині... До того ж, не дуже приємний (не так пожвавлення, як тривожність). Для мене це було несподіванкою – отримати таке від холодних проливань і ще й від зазвичай ніжної навіть у варіанті мате(!) 
Ла Рубії. А надто з урахуванням того, що терерував після доброго сніданко-обіду. Щоправда парагвайський спосіб, як ми знаємо, у зв’язку з особливостями трива-а-алого порівняно з мате екстрагування, розтягується чи не на весь день. Тож, певно, і почали торкати вже енні потягування. 
![Ку-ку ;) ]:D](http://www.mateforum.org.ua/Smileys/ymfc/kuku.gif)
 А ще доза трави була нормальною, особливо сьогодні: куя велика, у найкращих бразильських традиціях 

. Ось ця: 
Поєднання аргентинської та бразильської традицій матеювання. 
Поронго/куя на 400 мл із малюнком, що свого часу був на аргентинській поштовій марці. 
Водночас за холодних проливань пігментація язика відсутня. 
 
  Треба тепер піти нормально повечеряти, щоб попустило... 
А що ви скажете? Чи помічали таке, що терере може тягатися за енергоефектом із мате? 
