"127 Hours", фільм 2010 року.

Джеймс Франко, як завжди, неперевершений у своїй природності. Його щирість змушує ВІРИТИ.
Фільм - фактично "театр одного актора". Та на відміну від "Buried" (який додивилась до кінця лише від нудьги), емоційний ряд різноманітний та насичений. Жаху тут немає. Є захоплення, подив, біль, насолода - вони змінюють одне одного, плетуть мереживо з реальності та фантазії, і ти просто мусиш співпереживати. "це сон", "це варення"... - не працює.
Нервовим - категорично не рекомендується перегляд за вечерею. Лише обійнявши наповнену улюбленим напоєм калабасу